Папа: нехай Воскреслий, що вознісся, дає нам благодать відкрити та звіщати надію
Проповідуючи під час вечірні з нагоди проголошення булли про Святий Рік, який зосереджений на темі надії, Папа Франциск наголосив на тому, що всі ми і все навколо нас потребує надії, яку християни, скріплені вірою в Ісуса, що у вознесінні вказав нам на наше остаточне призначення вічного життя, покликані звіщати.
Ісус, возносячись на небо, вносить у серце Бога нашу людськість, сповнену очікувань і запитань, щоб дати нам уповання на те, що й ми будемо там, де Він. І саме цю надію, вкорінену в Христі умерлому і воскреслому ми хочемо відзначити, прийняти та звіщати світові під час наступного Ювілею, який вже стукає у двері. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час вечірні, яку він в урочистість Вознесіння, 9 травня 2024 р., очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані.
Зачитування булли про Ювілей
Богослужіння було випереджене врученням та зачитуванням булли проголошення Святого Року «Spes non confundit», яке відбулося перед ще зачиненими Святими Дверима базиліки. Святіший Отець зробив символічно вручив примірники документа архипресвітерам Папських базилік Риму, очільникам Дикастерій у справах євангелізації, у справах єпископів та Східних Церков, які представляли єпископів світу, а також регентові Префектури Папського Дому монсеньйорові Леонардо Сапієнці як деканові апостольських протонотаріїв, який зачитав деякі найважливіші уривки з булли. Опісля процесійна хода вирушила до головного вівтаря базиліки, при якому розпочалася вечірня.
Покликані нести надію
Як зауважив Папа Франциск під час проповіді, Ісус прийняв смерть, щоб ми могли стати спадкоємцями вічного життя. «Вознесіння Господнє, отже, не є відстороненням, відокремленням, відходом від нас, але сповненням Його місії: Ісус зійшов до нас, щоб ми могли піднятися до Отця; Він зійшов, щоб підняти нас; Він зійшов до глибини землі, щоб над нами широко відкрилися небеса. Він знищив нашу смерть, щоб ми могли отримати життя назавжди», – сказав він, підкреслюючи, що в цьому – основа нашої надії, яку ми покликані звіщати іншим.
«Йдеться не про людський оптимізм чи швидкоплинні очікування, пов’язані з якоюсь земною безпекою, ні, це дійсність, яка вже сповнилася в Ісусі і яка кожного дня дарується також і нам, доки ми не з’єднаємося з Ним в обіймах Його любові», – вів далі проповідник, пояснюючи, що надія дозволяє нам «побачити можливе добро тоді, коли здається, що зло бере верх», дає нам змогу «мріяти про нове людство та чинить нас відважними в будуванні братерського та мирного світу». «Найдорожчі, готуючись за допомогою Року молитви до Ювілею, піднесімо наші серця до Христа, щоб ставати співцями надії серед цивілізації, позначеної надто великою кількістю безнадії», – закликав Наступник святого Петра.
Усі потребуємо надії
Далі Святіший Отець вказує на те, що «всі потребують надії». Її «потребує суспільство», в якому ми живемо і яке «часто занурене в теперішності й нездатне дивитися в майбутнє». Її потребує наша епоха, що іноді «втомлено тягнеться через сірість індивідуалізму», а також створіння, «важко поранене та розграбоване людським егоїзмом». Її потребують народи, «які зустрічають новий день, обтяжені тривогами і страхами, в той час як несправедливість зухвало триває, бідні зазнають відкинення, війни сіють смерть». Надії, як підкреслив Папа, потребують молодь, похилі віком та хворі. Її також потребує Церква, щоб серед труднощів і слабкості «ніколи не забувала, що вона є Христовою нареченою, яку Він любить вічною та вірною любов’ю».
«Надії потребує кожен з нас: наші іноді втомлені та зранені життя, наші серця, спраглі істини, добра і краси, наші мрії, які ніяка темрява не може погасити. Все, всередині нас і поза нами, призиває надію та шукає, навіть не усвідомлюючи цього, близькість Бога», – мовив Папа, побажавши, щоб воскреслий Господь, Який вознісся на небо, «дарував нам благодать наново відкрити надію, звіщати надію, будувати надію».
About The Author
