УГКЦ провела реабілітацію родин військовослужбовців, які зазнали поранення чи були звільнені з полону

Сьогодні ці сім’ї військовослужбовців навчаються жити із власними зраненнями і будувати здорові відносини зі своїми чоловіками, дружинами та дітьми. Тож команда організаторів, яка складалася із представників Патріаршого паломницького центру, учасників спільноти християнських аніматорів «Віха» та кваліфікованих і професійних психологів, психотерапевтів Івана й Наталії Чорних, запропонувала сім’ям коло спілкування і ділення, спільний побут у духовному місці, фізичні та ігрові активності, психологічні лекції та аналіз, духовні практики, захопливі мандрівки та якісний відпочинок. Як це було і що учасники понесуть далі у своє життя — почуємо від них.

Із міркувань безпеки та задля збереження анонімності на прохання самих військовослужбовців і членів їхніх родин, подаємо їхні коментарі та враження без вказування імен:

• «Коли ми вирушали сюди, навіть і не думали, наскільки все буде організовано, продумано, детально складено із графіком і планом. Усе це дало нам великий поштовх для воз’єднання наших сімей та реабілітації».

• «Якщо до цього ми плили за течією, то зараз ми розпочинаємо плисти проти неї, борсатися і вибиратися до мети. Мабуть, о. Василь розуміє, наскільки незвично і важко зустрічати таке свято, як Великдень, не в колі сім’ї. У нас це вперше. Проте ви всі замінили нам нашу сім’ю, повноцінно замінили».

• «Це мій перший Великдень не з родиною. І водночас це перше свято, після якого я сказала чоловікові, що сьогодні справді було свято. Я почувала себе в колі справжньої сім’ї».

• «Дякую організаторам, меценатам і спонсорам, та всім, хто вкладався у фінансову частину, організацію та ідею. Хочу наголосити, що підібрана команда — це насамперед команда професіоналів та людей із великої літери, тому що вони не прийшли сюди, як на звичайну роботу, а віддали частинку себе, вклавши свою людяність і любов, об’єднавши та передавши це й нам. І тому обов’язково запишіть і передайте організаторам, адже не асі вони є тут присутніми, цю команду, цей кістяк збережіть і передавайте далі. Отець Василь є дуже правильним і духовним наставником, за ним можна слідувати без долі сумніву. Пані Наталія та пан Іван — це професійні психологи та люди з великої літери. Людина спілкується з тобою, і вона вже тебе бачить по твоїй поведінці та навіть одязі. Щодо дівчат-аніматорів, то на їхньому місці я би не втрималася стільки днів, щоби бавити наших дітей. Альбіна, яка безпосередньо все це організовувала, писала у вайбер, комунікувала. Це також велика справа. І також „наш соловейко“ Яна. Мені дуже подобається, як вона співає, тож нехай це продовжується і надалі. Цьому місцю у Зарваниці я дуже вдячна за прийняття, за їхню гостинність. Я всім дуже вдячна і ще раз прошу про збереження цього кістяка на подальші реабілітації, адже після цих людей є результат і зміни».

• «Дякую Альбіні, що настояла на тому, щоб ми взяли участь. Чесно, ми не збиралися. Мої діти не чули сирен і не підривалися хоча б 10 днів. Велике дякую за те, що ніхто тут не говорив про війну. А щодо мене особисто: ось вперше у житті надів перстень».

• «Дуже велике дякую пані Наталії та пану Іванові. Ви дуже класні. І я дуже сподіваюся, що ми й надалі бачитимемося вже у Хмельницькому. Я сюди їхала із думкою, що в мене нема ресурсів ні на що, я занадто виснажена та втомлена. А тут у мене начебто друге дихання відкрилося. І мене зараз так добре, не дивлячись на якісь особисті проблеми. Я почуваю себе добре і спокійно».

• «Вдячна вам усім за таку можливість побути у безпеці впродовж цих днів. І дякую за наш відпочинок від дітей та їхній відпочинок, адже дуже рідко в них зараз виникає можливість у вузькому колі, в одній команді побавитися і щось зробити. Ось це об’єднання як дітей, так і дорослих викликає якесь таке приємне відчуття. Війна роз’єднує: хтось із твоїх знайомих виїхав, хтось воює і ти за них переживаєш. Тут же було дуже багато приводів за всіх порадіти. І для психологів окремо скажу про те, що ви дуже класно, м’яко і ненав’язливо працюєте. Я думала, що це буде глибинне самокопання у собі. Натомість усе розклали по полицях, і ти тепер розумієш, куди тобі варто рухатися, ти відчуваєш ресурс для цього».

• «Мої враження та асоціації із реабілітацією зводяться до трьох слів на літеру „д“: духовність, доброта, душевність. Існує така вже доволі банальна фраза, що найбільшою розкішшю є спілкування. Так-от, цієї розкоші ви надали нам достатньо. І також пані Наталя відмітила, що добрий психолог не повинен давати порад і казати, що робити, а повинен лише підсвітити. Ви нам підсвітили наше життя».

 

 

Наприкінці лише варто додати, що команда Патріаршого паломницького центру вже активно готується до третього заїзду реабілітації родин військовослужбовців, які зазнали поранення чи були звільнені з полону. Він розпочнеться 28 травня 2024 року у Марійському духовному центрі «Зарваниця». Головна умова участі — проходити реабілітацію всією сім’єю (чоловік, дружина, діти), бо наша програма спрямована на відновлення взаємин та пошук цілющого, невичерпного джерела всередині родини.

Охочі взяти участь можуть заповнити анкету за покликанням та очікувати на зворотній зв’язок від менеджера.

Участь повністю безкоштовна. Організаторами є Патріарший паломницький центр УГКЦ за підтримки БО Патріарша фундація «Мудра справа».