Найбільша у світі монстранція, створена як надолуження за війну в Іспанії, очолила щорічну процесію

Під час щорічної процесії Божого Тіла у Валенсії, Іспанія, традиційна практика надолуження набуває глибоко символічної ролі. Монстранція, яка використовується в процесії — створена як акт відшкодування за звірства громадянської війни в Іспанії — є найбільшою процесійною монстранцією у світі.

Громадянська війна в Іспанії вирувала з 1936 по 1939 рік і призвела до насильницької смерті тисяч священників, монахів і мирян. Одинадцять уже канонізовано, а понад 2000 беатифіковано. Ще щодо понад 2 тис. триває беатифікаційний процес. У квітні Папа визнав мученицьку смерть ще двох: один священник, а інший батько 11 дітей. Жертв жорстокості, ймовірно, продовжуватимуть визнавати потроху впродовж наступних століть.

Окрім численних варварських мучеництв, війна також призвела до втрати великих релігійних і мистецьких скарбів по всій країні. Серед них була монстранція, яка використовувалася в процесії Божого Тіла у Валенсії, пише CNA.

Нова монстранція для давньої процесії

Процесія у Валенсії стародавня. Вперше її провели в 1355 році, а до 1372 року вона стало щорічною подією: міська «festa grossa» («велике свято» валенсійською мовою). Лише в 1264 році Папа Урбан IV зробив це свято універсальним для всієї Церкви.

Коли колишня монстранція була зруйнована під час громадянської війни, місто відчувало свою втрату під час кожної процесії Божого Тіла. Але повоєнні роки були бурхливими, позначеними економічною боротьбою.

Тим не менш, єзуїтський священник міста отець Антоніо де Леон запропонував архиєпископу Пруденсіо Мело (архиєпископ у 1922–1945 рр.) проект побудови нової. Хоча архиєпископ погодився, священник не знав, як це могло статися, враховуючи економічну ситуацію. Але потім він отримав те, що вважав за знак, щось на зразок «вдовиної лепти» у вигляді п’яти срібних монет, пожертвуваних робітником міста.

Леон запустив проект, і жителі Валенсії відгукнулися з ентузіазмом: як бідні, так і заможні пожертвували, що могли.

Коли монстранцію було завершено, це була велична, красива споруда, понад 4 метри заввишки та приблизно 2 метри завширшки, утворена з понад 560 кг. срібла та майже 8 кг. золота, прикрашена сотнями дорогоцінних каменів і перлин. .

Незважаючи на її розкіш, Мело «охрестив» її як «Монстранцію бідних», оскільки вона була побудована завдяки дарам простих людей, отриманих від власних засобів до існування.

Останні штрихи були завершені в 1954 році, і Леон назвав її «віршем, написаним сріблом», створеним для «прославлення Ісуса в хостії». Монстранцію прикрашають 159 скульптур, серед яких біблійні сцени від Старого Завіту до Доброго Пастиря та воскреслого Христа. Апостоли та вчителі Церкви вшановують хостію. Зображуються євхаристійні чудеса. Святі, особливо віддані Євхаристії, є частиною безлічі адорантів, як і Папа Пій X, відомий як Папа Євхаристії, оскільки він заохочував до частого прийняття таїнства та знизив вік для першого Причастя.

Улюблена Діва Покинутих, покровителька міста, очолює всю споруду. Під час реставраційних робіт лише кілька років тому було виявлено, що оригінальні срібні монети, подаровані бідним робітником, вкладені в монстранцію.

Цей важливий скарб зазвичай зустрічає відвідувачів, які приходять до музею катедри, але найбільше її можна побачити, коли вона проходить вулицями міста на урочистість Божого Тіла, несучи Христа людям.

Коли Ісус проходив повз цього року, один із вірних, Карлос Санчо, який був лише молодим у роки, коли вперше використовували монстранцію, згадав про символічні монети, пожертвувані цим робітником Леону. Вбудовані зараз у монстранцію, нагадав він, «вони означають, що монстранцію ніколи не можна буде продати, тому що гроші повинні бути повернуті всім сім’ям, які пожертвували».

Міні-катехизм

Сама процесія є міні-катехизою: серед тих, хто веде багатокілометрову групу, є «Мома», одягнений у все біле та увінчаний білими квітами, але оточений танцюючими, покритими чорною вуаллю зображеннями семи смертних гріхів. Мома, що представляє чесноту, має перемогти спокусливе зло.

Далі йдуть історії зі Святого Писання: архангел Михаїл, Ной з голубом, Давид з арфою, малий і великий пророки, Йона, що несе велику рибу, Юдіф з відрубаною головою Олоферна, Захарій і Єлизавета починають Новий Завіт, а потім їхній син Іван Хреститель. Чотири євангелісти несуть свої символи. Участь беруть святі Євхаристії та святі, особливо пов’язані з Валенсією. Програма, що розповсюджується безкоштовно, допомагає вірним і глядачам стежити за історіями.

Старійшини, які стоять перед престолом Бога в Книзі Одкровення, є особливо помітною групою, оскільки вони несуть 15-кілограмові свічки, висотою близько 180 см. Ці бородаті люди в білому одязі є одними з останніх фігур процесії, що вказує на те, що Ісус ось-ось прибуде.

Спершу йде велика група священників, одягнених у шати, а потім група захристіян, які створюють хмару кадила. Нарешті Ісус приходить, коли на монстранцію дощем падають пелюстки квітів, які кидають вірні, що зібралися на своїх балконах, і ті, хто стоять на вулицях.

Акти відшкодування не є «застарілими»

Минулого місяця Папа Франциск відзначив 350-ту річницю об’явлень Ісуса святій Маргариті Марії Алакок, нагадавши, як Христос попросив у французької монахині «чинити надолуження». Папа назвав надолуження «прекрасною практикою», навіть якщо «сьогодні воно може бути дещо забутим чи неправомірно визнане застарілим».

Репарація (надолуження) походить від латинського «reparare», що означає «готувати знову». У духовному плані це означає діяти як члени тіла Христового, щоб виконати те, що Катехизм Католицької Церкви називає «обов’язком надолуження», пропонуючи щось своє (це можуть бути наші страждання, матеріальні блага, молитва чи інше), щоб загладити провину.

«Ісус просив святу Маргариту Марію надолужити образи, спричинені гріхами людства. Якщо ці вчинки потішили його серце, то це означає, що надолуження також може потішити серце кожного пораненого», – зазначив Папа у своєму нещодавньому зверненні.

У той час як Іспанія невимовно страждала під час громадянської війни, Монстранція бідних є водночас надолуженням серцю Христа та розрадою для тих небагатьох, хто пам’ятає, як це сталося, і все ще може зайняти своє місце, щоб поклонитися Ісусу, коли він проходить повз щороку у Валенсії.