Владика Богдан Дзюрах: «Вчімося від сотників сьогоднішнього дня сильної та живої віри, з якої проросте велике дерево надії»

Про це сказав екзарх для українців Німеччини та країн Скандинавії владика Богдан Дзюрах у проповіді в Патріаршому соборі Воскресіння Христового, 21 липня, у четверту неділю після Зіслання Святого Духа.

У проповіді архиєрей зауважив, що подія про сотника, описана в Євангелії цієї неділі (Мт. 8, 5–13), є дуже динамічною, цікавою та повчальною для нашого християнського життя. Насамперед тому, що саме звернення римського сотника до Христа було революційною подією. Ба більше, це був революційний крок у житті самого сотника. А ще, крім цього, він називає Його — «Господи!», чим визнає Божественну владу над собою і просить про зцілення слуги, тобто раба, якого міг вважати своєю власністю.

«Сотник керується любов’ю, бо не може дивитися на страждання. Його віра викликала захоплення і здивування навіть в самого Ісуса. Ні в кого в Ізраїлі не знайшов такої віри. Ісус шукає живої віри між своїм народом. Ісус бачив серце і віру сотника, але хотів виявити його віру перед усіма присутніми. Ця віра сотника проявляється передусім в його смиренні», — зазначив проповідник.

Відтак владика Богдан окреслює три чесноти, які, за його словами, звіщає Боже Слово і про які маємо дбати у нашому духовному житті: «Це смирення, віра та любов», — підкреслив він.

Проповідник застеріг сучасну людину перед небезпекою знецінити смиренність.

«Правдиве християнське смирення вміє бачити свою гідність та таланти. Але знає, що всім завдячує комусь, хто є наді мною… Любов сотника є всеохопною. Ми б сказали сьогодні — інклюзивною, бо він нікого не виключає. Він бачить у слузі страждаючу людину. Він є милосердний. Це ще одна ознака того, кому дана велика влада у народі», — сказав архиєрей.

«Милосердя — це здатність зійти з п’єдесталу, з начальника стати слугою, щоб послужити другій людині, а особливо тій, котра страждає. Так роблять правдиві люди, сам Христос коли на тайній вечері вмив ноги своїм апостолам», — додав він.

«Смирення і милосердна любов беруть свій початок у найголовнішій чесноті — у його глибокій, щирій вірі. Ця глибока, жива віра каже людині ставати в правді перед Богом, визнаючи Його владу і авторитет над собою. Це жива і щира віра відкриває наші очі на страждання ближнього і спонукає наші руки до дії, праці, до служінні. По тому пізнається жива віра. Такої віри шукає в нас Христос», — підсумував історію про римського сотника проповідник.

А відтак звернувся до українців, які страждають у страшні часи війни, потребують зцілення душі і тіла, і закликав кожного молитися про сильну та живу віру, з якої для кожного українця повинно прорости дерево надії.

«Подібно як Ісус увійшов у Капернаум, так Він увійшов у долю нашого народу тут, над берегами Дніпра, коли наш народ через хрещення прийняв Ісуса як свою Дорогу, Правду і Життя. Він є між нами. Ніякий ворог не прожене Його з нашого життя і нашої історії. Наша історія вже не раз це довели. Важливо, щоб ми самі не випросили Ісуса зі свого життя, а навпаки, щоб ми в часах недолі ще більше наблизилися до Ісуса так, як це зробив сотник», — додав екзарх для українців Німеччини та країн Скандинавії.