Роздуми св. Джона Генрі Ньюмена

Бог знає мене і називає мене на ім’я…

Бог створив мене, щоб я певним чином служив Йому;

Він доручив мені певну роботу,

яку Він не доручив іншим.

У мене є своя місія — я можу ніколи не дізнатися її в цьому житті,

але мені скажуть про неї в наступному.

Якимось чином я необхідний для Його цілей…

Я маю участь у цій великій роботі;

Я — ланка в ланцюгу, зв’язок між людьми.

Він не створив мене надаремно. Я творитиму добро,

я виконуватиму Його роботу;

Я буду ангелом миру, проповідником істини

на своєму місці, навіть не маючи наміру,

якщо я лише дотримуватимуся Його заповідей

і служитиму Йому у своєму покликанні.

Тому я довірятиму Йому.

Що б я не робив, де б я не був,

я не можу бути викинутий.

Якщо я хворію – моя хвороба може служити Йому;

Якщо я розгублений – моя розгубленість може служити Йому;

Якщо я у смутку – мій смуток може служити Йому.

Моя хвороба, розгубленість чи смуток можуть бути

необхідними причинами якоїсь великої мети, яка нам цілком під силу.

Він нічого не робить даремно.

Він може продовжити моє життя,

Він може скоротити його;

Він знає, що робить.

Він може забрати моїх друзів,

Він може кинути мене до чужинців,

Він може дозволити мені почуватися спустошеним,

пригнітити мій дух, приховати від мене майбутнє —

і все ж Він знає, що робить…

Дозволь мені бути Твоїм сліпим знаряддям.

Я прошу не бачити, я прошу не знати — я просто прошу: використовуй мене.

Святий Джон Генрі Ньюмен

About The Author