Assumpta – четверта догма про Марію – Католицький Оглядач

Наступна і остання догма, яку обговоримо у цій серії, – це істина віри щодо Внебовзяття (Успіння) Божої Матері. Згідно з цією догмою, Марія була вознесена тілом і душею на небеса, де вона перебуває в присутності Сина Божого. У цій статті представлено основи цього елементу сповідання віри Католицької Церкви. Ця стаття є заключною частиною у серії з 4 статей. Запрошуємо прочитати!

Чи згадується в Новому Завіті Успіння Марії?

Новий Завіт згадує Успіння Божої Матері лише опосередковано. Теологічний висновок католицьких маріологів, заснований на словах «повна благодаті» (Лк. 1,28) у привітанні ангела, полягає у вірі в абсолютну свободу Божої Матері від будь-якого гріха, як будо обговорено у попередній статті. Деякі також бачать у цій назві (Кехарітомене) передвістя Успіння як «природного» кінця земного життя для того, хто ніколи не грішив. Крім того, схоластичні теологи, а також деякі Отці Церкви (наприклад, св. Кводвультдеус), бачили в Апокаліптичній Жінці символ або знак Марії. Книга Одкровення говорить про цей знак на небі: «Жінка, одягнена в сонце, і місяць під ногами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (Одкр. 12,1). Ця жінка «породила хлопця, який мав правити всіма народами залізним жезлом, і син її був узятий до Бога та до престолу Його» (Одкр. 12,5). Згідно з цим тлумаченням, біблійний текст говорить про Успіння Господньої Матері, тому що єдина людина, яка мала правити народами залізним жезлом, згідно зі Старим Завітом (пор. Пс. 2,9), — це Месія, тобто Ісус Христос. Уривок про пологові муки жінки (пор. Одкр. 12,2) створює деякі труднощі, але традиційно, наслідуючи приклад Ойкуменія (пом. VI ст.), вони пояснюються як духовні страждання Марії, подібні до тих, що описані святим Павлом (пор. Гал. 4,19).

Критики католицької віри іноді наводять Перше послання святого Павла до Коринтян як аргумент проти Успіння. У 15-му розділі Апостол Народів стверджує, що «всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, хто Христові» (1 Коринтян 15,22-23) в кінці часів. Павло пише тут про загальний принцип, що люди воскреснуть, коли Господь Ісус повернеться на землю. Як і у випадку з Непорочним Зачаттям, існують певні закони, з яких можна зробити винятки, якщо Бог дарує людині відповідні благодаті (Примітка: певні благодаті можуть бути дані виключно Марії через заслуги Христа). Цитуючи мою попередню статтю та наведений там приклад: «[Послання] до євреїв містить твердження: “Людям призначено один раз померти, а потім суд” (Євр. 9,27), проте Бог повернув до життя Лазаря (пор. Ів. 11,1-44), який, зрештою, мав померти пізніше, тому він помер двічі загалом».

Пізні свідчення Отців Церкви та апокрифи

Сама усвідомленість цієї догми розвивалася зовсім інакше, ніж попередні догми про Марію, оскільки в перші століття християнства немає текстів Отців Церкви, які обговорюють долю Матері Господньої після закінчення її земного шляху. Епіфаній Саламінський є першим Отцем Церкви, який звернувся до питання смерті чи безсмертя Марії. Він писав, що у Святому Письмі «ніхто не знайде жодної згадки про смерть Марії» і що «там немає інформації, чи померла вона, чи ні» (PG 42, 715). За його словами, Марія або «померла і була покладена в гробницю», або «була вбита згідно з тим, що записано в Писанні», або «залишилася живою, бо Бог може робити все, що забажає» (PG 42, 738). У той же час (четверте століття) з’явилися апокрифічні писання, які говорять про внебовзяття Марії на небо, тілом і душею. Дехто датує перший з них другим або третім століттям. Вони містять багато легендарних деталей, які важко або неможливо перевірити, але вони також несуть значний теологічний зміст, який не слід ігнорувати через його давність та підтвердження пізнішими Отцями Церкви. На Заході першим Отцем Церкви, який згадав про вознесіння Марії на небо, тілом і душею, є Григорій Турський, який стверджує, що Ісус наказав «нести її святе тіло на хмарі до раю, де, з’єднавшись зі своєю душею, вона тепер насолоджується разом з обраними радістю вічних благ без кінця» («De gloria beatorum Martyrum» – PL 71, 708).

Церковний письменник Теотекнос, єпископ Лівійський, проклав шлях для розвитку цього вчення на Сході. Він писав, що Марія «увійшла на небо як посол усіх» (Мелотті, «Марія, Мати Живих», Niepokalanów 2012, с. 189). На часи Івана Дамаскина віра у вознесіння Матері Господньої на небо, тілом і душею, вже була добре утвердженою. Цей великий захисник культу ікон звертається до Марії з такими словами: «Твоє чисте й непорочне тіло не було покинуте на землі, але ти, Царице і Спадкоємице, Владичице та істинна Мати Божа, була перенесена до царських небесних осель» (PG 96, 720). Герман Константинопольський каже, звертаючись до Божої Матері, що «Твоє дівичне тіло все святе, все чисте, все оселя Бога, і тому вільне від тління в прах» (PG 98, 345). Андрій Критський також проголошує ту саму віру.

Остання догма

Церква знає свято Внебовзяття (Успіння) Марії вже багато століть. У Сакраментарії, дарованому Карлу Великому Папою Адріаном I, вже йдеться про вознесіння Матері Господньої на небо, тілом і душею. Проте, протягом століть папи у своєму офіційному вченні мовчали про саму віру в Успіння Божої Матері та не приймали жодних конкретних рішень. У 19 столітті блаженний Пій IX, єпископ Риму, відповідальний за проголошення догми про Непорочне Зачаття, відмовився погодитися на прохання королеви Ізабелли II Іспанської визначити істину віри щодо Успіння. На рубежі 19 і 20 століть Звичайне вчення Церкви через Лева XIII та святого Пія X почало проголошувати віру в вознесіння Марії, тілом і душею, на небо (пор. Лев XIII, “Iucunda semper”; Пій X, “Ad diem illum”). Зрештою, Пій XII у апостольській конституції «Munificentissimus Deus» проголосив догму католицької віри, згідно з якою «Непорочна Богородиця, завжди Діва Марія, після завершення свого земного життя, була взята тілом і душею до небесної слави» (BF, с. 411). Це була, на сьогодні, остання догма, урочисто проголошена Католицькою Церквою. Варто також зазначити, що папи не визначають остаточнт, чи померла Богородиця до свого вознесіння на небо.

Перелік скорочень:

BF – Breviarium Fidei

PL – Patrologia Latina

PG – Patrologia Graeca

Автор: Домінік Бартш, pch24.pl

Читайте також:

Theotokos – перша догма про Марію

Semper Virgo – друга догма про Марію

Immaculata – третя догма про Марію