Відпуст – те, що ми можемо подарувати нашим померлим близьким

Прибирання могил, виставлення квітів та запалювання свічок – це вираз нашої пам’яті про наших померлих близьких. Однак не забуваймо про духовні дари, які ми можемо їм запропонувати. На початку листопада (під час октави Дня Всіх Святих) Церква заохочує отримати відпусти за померлих.

Вчення про чистилище

Уявіть, що ви зробили щось погане, завдали шкоди або спричинили якийсь скандал. Ви померли, і перед смертю ви примирилися з Богом та іншими, але наслідки вашого зла продовжуються, все ще шкодячи іншим. Чи можете ви уявити собі повне щастя з Богом у цій ситуації? Це може бути однією з інтуїцій, що говорить про сутність чистилища. У певному сенсі людське життя після смерті не закінчилося. Все ще є щось, що турбує, ранить, і що слід якось виправити…

Церква проголосила догму про чистилище на Ліонському соборі 1274 року, а підтвердила й уточнила його окремим декретом на Тридентському Соборі (1545-1563). Вчення про чистилище ґрунтується на передумовах, що містяться у Святому Письмі, та на церковній традиції, що сягає другого століття. Святий Августин зробив значний внесок у розвиток вчення про чистилище. Догма наголошує дві істини: існування чистилища як посмертного, очищаючого покарання за гріхи, а також можливість і необхідність молитви та жертви за душі в чистилищі.

Чистилище – це «передпокій Неба». Померлі, які проходять через нього, вже мають гарантію спасіння. Однак вони тимчасово відокремлені від Бога та шукають очищення, бо самі усвідомлюють, що ще не готові повністю з’єднатися з Ним.

Відпусти

Таїнство покаяння відновлює зв’язок між людством і Богом, розірваний гріхом. Однак воно не усуває наслідків зла, що виникло у світі, в спільноті та в самому грішнику. Це зло можна виправити за життя через надолуження, покаяння та прийняття страждань. А після смерті – у чистилищі. Однак ми не самотні в цьому. Нас оточують інші люди, які можуть підтримувати і допомагати нам.

Любов і добро змінюють людей. У люблячій сім’ї, серед друзів, досвідчуючи добро, нам легше розвиватися та зростати. Ми віримо, що можемо оточити інших такою любов’ю навіть після смерті, і що ця любов також допомагає їм і перемінює їх.

Одним із головних стовпів вчення про відпусти (індульгенції) є віра в «духовну скарбницю Церкви», яка формується насамперед заслугами Христа, але також і всіх святих. Як сказав Йозеф Ратцінґер, «є люди, які залишають після себе — можна сказати — надмір любові, надмір вистражданого болю, надмір спокою та істини, що завойовує інших і є їхньою рушійною силою». Церква «накопичує» благодаті. У певному сенсі вона є «сховищем доброї, Божої енергії». Ми можемо черпати з неї — допомагаючи собі та іншим, зокрема тим, які перебувають у чистилищі.

Як отримати відпуст для померлих?

З 1 по 8 листопада Церква особливо заохочує до отримання відпустів за душі в чистилищі. Щодня протягом цього періоду ми можемо отримати відпуст за одну померлу особу. Ця людина не обов’язково має бути кимось із наших знайомих.

Щоб отримати відпуст, потрібно бути «належно налаштованим» та відповідати певним умовам, встановленим Церквою.

«Належним налаштуванням» є насамперед стан освячуючої благодаті, відданість Богові, щире внутрішнє перемінення, відсутність прив’язаності до будь-якого гріха, навіть простих, та намір отримати відпуст.

Умови для отримання відпусту за померлу особу, щодня з 1 по 8 листопада: прийняття Святого Причастя, молитва «Отче наш», («Радуйся, Маріє» («Богородице Діво») та «Вірую» у намірах, за які молиться Святіший Отець, а також відвідування цвинтаря. Замість відвідування цвинтаря можна відвідати церкву чи каплицю в День Всіх Святих та День усіх померлих вірних.

«Ми повинні розглядати ці умови в контексті поглиблення наших взаємин любові», – пояснив отець професор Роберт Возняк в інтерв’ю KAI. «Ці умови відвертають нас від гріха та наближають до Бога. Вони також наближають нас до Церкви, наприклад, об’єднуючи наші молитви з молитвою Папи. Ми самі хочемо більше любити Бога та інших. Ми також хочемо включити до нашої любові тих, за кого жертвуємо відпуст. У світлі цієї перемінюючої сили любові ми повинні розглядати не лише відпусти, а й інші форми молитви та пам’яті за померлих.

«Ми найбільше допомагаємо померлим, коли самі наближаємося до Бога», – наголошує сестра Анна Чайковська з Конгрегації Сестер Помічниць Душ у Чистилищі.

Повний та частковий відпуст

Щоб отримати відпуст, потрібно докласти певних духовних зусиль. Чи не прив’язані ми до жодного гріха? – це може судити лише Бог. Якщо це так, можна – як вчить Церква – отримати благодать повної відпусту. Це означає, що для померлих, за яких ми жертвуємо відпуст, чистилище закінчується, і вони потрапляють у славу Неба.

Існують також часткові відпусти. Ми можемо допомогти померлим наблизитися до Бога, «скорочуючи» їхнє перебування в чистилищі, навіть якщо ми самі не повністю вільні від прив’язаності до зла.