Про Всіх святих

1 листопада католики латинського обряду вшановують Всіх Святих – не лише тих, хто був беатифікований чи канонізований, але й тих, про кого ми не знаємо, що вони удостоїлися честі споглядати Боже обличчя.

Власне цих незнаних відвідуємо молитовно на цвинтарях. Але що для них означало стати святими?

Задумаймося перш за все що таке святість.

«Усі віруючі в Христа, усякого стану і положення, покликані до повного християнського життя і до досконалості в любові» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 40).

Усі покликані до святості: «То ж будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мт. 5,48). Про це нагадує Катехизм Католицької Церкви у пункті 2013.
Далі зазначено, що святість – це не результат заслуг, а прийняття дару: «Вірні повинні застосовувати сили, які вони отримали за мірою Христового дару, для отримання цієї досконалості» (ККЦ 2014).

Наше завдання просте – бути відкритими на цей дар, приймати його, як і весь процес духовного розвитку, який «спрямований на все тісніше з’єднання з Христом. Це з’єднання називається «містичним», бо бере участь у таїнстві Христа через святі таїнства – «святі містерії», а в Ньому – у таїнстві Святої Трійці.

Бог закликає всіх нас до цього тісного зв’язку з Ним, навіть якщо особливі благодаті чи надзвичайні знаки цього містичного життя дані лише декому, щоб виявити дар, даний усім» (ККЦ 2014).

Ми всі, без винятку, запрошені відкривати прагнення сердець Богові, який запрошує до містичного єднання, що і є святістю людини, бо святі – це ті, хто бере участь у вічному обміні любові – житті Святої Трійці!