Великодня сповідь стрільців УГА. 1919р.
сповідає начальний капелян УГА Отець Микола Їжак
З утворенням легіону УСС першим його головним капеляном став декан з Яворова о. Андрій Пшепюрський. А після проголошення ЗУНР — о. Микола Їжак. Зважаючи на воєнні обставини, капеляни тимчасово діяли на правнім законодавстві бувшої Австрійської імперії. Та вже 1 січня 1919 р. при Державному Секретаріяті Військових Справ був покликаний до життя вищий духовний орган, що називався Преподобництво. При Начальній Команді Українських Військ було створене Зарядче Преподобництво. При армійських формаціях існувало Польове Преподобництво. Права і обов’язки, а також однострій військових духовників були чітко реґляментовані відповідними правними розпорядженнями, підписаними головним Преподобником о. Миколою Їжаком.
Згідно з тими документами в обов’язки капеляна, крім суто душпастирських обов’язків, входили: ведення метрик і точний облік всіх поляглих в бою або померлих у військових шпиталях вояків УГА та ворожих армій незалежно від їх конфесійної приналежности, а також ведення точного обліку стрілецьких могил і додержування всіх приписів воєнних похоронів, уділювання воякам спеціяльних збірних розгрішень перед боєм, коли вже не було часу на нормальну сповідь, і багато іншого. Випущені були спеціяльні «молитовники жовніра» з молитвами, достосованими до страшного військового «ремесла» в тих грізних роках. Кількість українських греко-католицьких капелянів в час Першої світової війни і визвольних змагань доходила до сотні, то збільшуючи, то зменшуючи свій кількісний склад в межах 10-15 чоловік. Отже, якщо загально прийнято вважати, що кількість вояків УГА складала 100 тис. осіб, то виходить, що один польовий духовник приходився на 1,000 стрільців. В мирний час така кількість вірних складає (або складала) нормальну галицьку парафію.
Джерело: Історія та пам’ятки Прикарпаття
About The Author
