Через 38 років повторення схизми Лефевра

Незважаючи на щирі спроби святих Павла VI та Івана Павла II, рішення Бенедикта XVI про скасування відлучення від Церкви та повноваження, надані Франциском, через незаконні хіротонії, здійснені всупереч волі Папи, Братство знову відділилося від Риму.

Це бурхлива історія, що складається з великодушних спроб, відкритих дверей та наданих можливостей. Це болісна історія, позначена двома серйозними розколами, які призвели до того, що Священниче братство святого Пія X, яке заснував архиєпископ Марсель Лефевр, відділилося від Папи та вийшло із сопричастя з Церквою Риму, висвячуючи єпископів без папського мандата. Розкол, що відбувся 1 липня цього року, має тяжкі наслідки не лише для лефевристських єпископів і священників, а й для всіх вірних, оскільки – як зазначено в Пояснювальній заувазі Дикастерії віровчення, – священники Священничого братства «незаконно уділяють таїнства, а таїнство сповіді, яке вони уділяють, та шлюб, який вони проводять, є недійсними».

У документі, який підписав кардинал-префект Дикастерії віровчення, обряд, що відбувся 1 липня, визначено як «акт розкольницького характеру». У роз’яснювальній заувазі викладено …

Рішення Лефевра

Під час Другого Ватиканського собору французький архиєпископ Марсель Лефевр, хоча й належав до меншості, яка виступала проти деяких реформ, підписав як Конституцію про літургію, так і Декларацію про релігійну свободу. Заснувавши в 1970 році Братство святого Пія X в Еконі, Лефевр відмовився здійснювати богослужіння за новим Месалом, а в 1974 році назвав соборні реформи «руйнівними для Церкви нововведеннями», письмово заявивши про відмову від «неомодерністського» Риму. Дієцезія відкликала визнання Братства, але Павло VI прагнув діалогу, вимагаючи закриття семінарії. Після неодноразових відмов Лефевра було позбавлено права здійснювати священні обряди (суспенса a divinis), але він все одно продовжував публічно відправляти богослужіння. У 1976 році, під час зустрічі в Кастель-Ґандольфо, бесіда з Папою не принесла жодних результатів. Павло VI поділився з філософом Жаном Гіттоном своїм болем за те, що він назвав «першим справжнім хрестом» свого понтифікату, хоча й не бажав перетворювати розрив у сопричасті на офіційну екскомуніку.

Доктринальна угода, яку підписав Лефевр

З обранням Івана Павла II Лефевр проявив більшу відкритість, заявивши в 1980 році, що не має сумнівів щодо легітимності нового Папи. У квітні 1988 року кардинал Йозеф Ратцінґер провів триденні переговори з архиєпископом, в результаті яких було укладено спільний доктринальний протокол, підписаний 5 травня: Братство святого Пія X обіцяло вірність Церкві та Папі, приймало вчення Собору та визнавало дійсність Меси за обрядами Павла VI та Івана Павла II. Крім того, передбачалося висвячення єпископа з числа членів Священничого братства. Здавалося, що все вирішено.

Перший чин розколу

6 травня 1988 року Лефевр відмовився від угоди, оголосивши про намір висвятити нових єпископів без папського мандата, побоюючись, що Рим не обере кандидатів із числа членів Священничого братства. Незважаючи на ще одну зустріч та телеграму Ратцінґера, в якій він просив «заради любові до Христа та Його Церкви» відмовитися від рукоположень, 30 червня 1988 року Лефевр разом із бразильським єпископом Антоніо де Кастро Майєром висвятив чотирьох нових єпископів: Фелле, де Ґаларрету, Вільямсона та Тіссьє де Маллере. 1 липня на них було накладено екскомуніку latae sententiae за розкольницький чин. У наступні роки Святий Престол виявляв готовність надати канонічні вирішення, а лефевристи й далі посилалися на відсутність «доктринальної ясності», фактично вимагаючи, щоб Церква відмовилася від деяких положень Собору.

Паломництво 2000 року та поступки Бенедикта

У серпні 2000 року лефевристи здійснили ювілейне паломництво до Риму, а архиєпископа Фелле прийняв Іван Павло II. Контакти посилилися за Бенедикта XVI, який у 2007 році лібералізував використання дособорного Месалу своїм Motu proprio «Summorum Pontificum», а 24 січня 2009 року скасував відлучення від Церкви чотирьох єпископів, які були висвячені Лефевром. Однак це рішення було затьмарене оприлюдненням інтерв’ю, в якому один із реабілітованих єпископів, Річард Вільямсон, висловив погляди, що заперечують факт Голокосту, що викликало гостру полеміку проти Папи, який сподівався, що лефевристи візьмуть на себе зобов’язання щодо повного сопричастя з Церквою.

Преамбула 2011 року та повноваження, надані Франциском

У вересні 2011 року, за підсумками доктринальних переговорів, Святий Престол звернувся до Священничого братства з проханням підписати короткий текст, який вимагав дотримання папського вчення, не виключаючи при цьому богословської дискусії щодо Собору. Фелле визнав цей документ неприйнятним. Наступні канонічні спроби не привели до жодних результатів, оскільки лефевристи заявили, що не шукають в першу чергу юридичного визнання. За часів Папи Франциска, під час Ювілею Милосердя 2016 року, священникам Братства були надані особливі повноваження щодо сповіді, які згодом були подовжені на постійній основі як жест пастирської відкритості щодо вірних.

Новий розкол, недійсні сповіді та шлюби

2 лютого 2026 року Братство святого Пія X анонсувало на 1 липня висвячення нових єпископів. 12 лютого настоятеля Священичого братства отця Давіде Пальярані прийняв у Римі кардинал Віктор Мануель Фернандес, Префект Дикастерії віровчення. Префект запропонував лефевристам «шлях суто богословського діалогу, з чітко визначеною методологією, щодо тем, які ще не отримали достатнього уточнення», щоб виокремити «мінімальні вимоги, необхідні для повного сопричастя з Католицькою Церквою» та канонічне рішення: «Можливість проведення цього діалогу передбачає, що Братство призупинить рішення про оголошені єпископські хіротонії». Незважаючи на заклики та запрошення до діалогу, лефевристи чинять по-своєму, провокуючи новий розкол. Відповідаючи на запитання журналістів у Кастель-Ґандольфо 16 червня, Лев XIV зауважив: розкол між християнами завжди болючий, але оскільки вони відкидають фундаментальні елементи Церкви, починаючи з Другого Ватиканського Собору, «якщо вони роблять такий вибір, мені шкода, але ми мусимо рухатися далі».

Джерело: Vatican News

About The Author