Віра Церкви: Пресвята Богородиця у таїнстві Христа

Віра Церкви: Пресвята Богородиця у таїнстві Христа

У цьому випуску про спадщину ІІ Ватиканському Собору йдеться про участь Пречистої Діви Марії у земному житті Христа та Її єдність з Церквою.

Як ми побачили у попередньому епізоді, Богородиця завжди постає у єдності з Христом. Ця нерозривна єдність виявляє Її роль у таїнстві Христа та житті Церкви, про що йтиметься у цьому епізоді.

Марія в ікономії спасіння

Остаточно Діва Марія була введена у таїнство Христа у події Благовіщення. Про це зазначає Папа Іван Павло ІІ в енцикліці Redemptoris Mater (Мати Відкупителя). Архангел Гавриїл мовить до Неї: «Радуйся, благодатна [з лат. повна благодаті], Господь з тобою» (Лк. 1,28), а Єлизавета, сповнена Святим Духом, називає Її «благословенна між жінками» (див. Лк. 1,42). «Коли читаємо, що посланець мовив до Марії “повна благодаті”, то євангельський текст, в якому збігаються давні об’явлення й обітниці, дозволяє нам зрозуміти, що тут ідеться про окреме благословення між усіма духовними благословеннями в Христі, – зауважує Папа. – В таїнстві Христовому Вона присутня вже перед сотворенням світу, як Та, що Її Отець вибрав на Матір свого Сина у Воплоченні – а разом з Отцем Її вибрав Син, і споконвічно доручив Духові святости. Марія зовсім особливим і винятковим способом зв’язана з Христом, і, водночас, люблена в Тім предвічно любім Сині, одноістотним з Отцем, в якому зібрана вся хвала слави благодаті».

Від події Благовіщення Пресвята Богородиця повною мірою стає поєднаною зі своїм Сином. «Це єднання Матері з Сином у ділі спасіння проявляється від часу дівственного зачаття Христа аж до Його смерті, – наголошує Догматична конституція Lumen Gentium. – Спершу – коли Марія, швидко зібравшись, рушила в дорогу провідати Єлисавету, і та привітала Її як блаженну через Її віру в обіцяне спасіння, а Предтеча зрадів у лоні матері (пор. Лк. 1,41-45). Потім у Різдві – коли Богородиця, сповнена радості, показала пастирям і мудрецям свого Єдинородного, Який не порушив Її дівочої цілості, а освятив Її. А коли у храмі, принісши дарунок убогих, поставила Його перед Господом, то почула провіщення Симеона, що Її Син стане знаком суперечності, а меч прошиє материнську душу, щоб відкрились думки багатьох сердець (пор. Лк. 2,34-35). Коли ж батьки, загубивши отрока Ісуса, після болісних пошуків знайшли Його у храмі при справах Отця Його, то не зрозуміли Синового слова, але мати Його, роздумуючи, зберігала все це у своїм серці (пор. Лк. 2,41-51)».

Значуща роль Марії виявляється й у публічному житті Христа. Наприклад, весілля в Кані Галилейській (Ів. 2, 1-11), коли Вона своїм милосердям і заступництвом спонукала Ісуса розпочати чудеса. Під час цієї події Марія промовила: «Що лиш скаже вам, – робіть» (Ів. 2, 5). Це Її останні слова, записані в Євангеліях. Тому вони є немов материнським духовним заповітом для всього людства. Це означає, що Діва Марія не має якогось окремого послання, а завжди орієнтується на слова Ісуса, єдиного посередника між Богом та людьми. Ця особливість Небесної Матері навчає Церкву завжди опиратися та жити Христовим словом, яке є орієнтиром у житті, а також джерелом пізнання Бога. Завдяки Божому слову людина вступає в діалог із Богом; роздумуючи ж над Божим словом, вчиться правильно судити про справжній сенс і цінність всіх речей. Так здобувається повнота християнського життя, яка полягає в єднанні з Христом, у прийнятті та поступовому засвоєнні Його наставлення та почуттів (пор. Флп. 2,5).

Марія – Матір учнів Ісуса

Богоматеринство Марії має величезне значення для віруючих. Ця подія не обмежується лише фактом того, що Марія є Матір’ю Ісуса, а виходить за межі Її індивідуальності та виявляє особливу роль в історії спасіння. Зокрема, Її фізичне материнство поширюється на духовне материнство для всієї Церкви, яка звертається до Неї як до «нашої Богородиці» (з мирної єктенії). Тому під час ІІ Ватиканського Собору Папа Павло VI урочисто проголосив Діву Марію Матір’ю всіх вірних, а у 1971 році в літургійному календарі Римо-Католицької Церкви було запроваджено свято Марії, Матері Церкви, яке відзначається в першу неділю після Зіслання Святого Духа.

Материнство Марії щодо Церкви є безпосереднім наслідком Її Божого материнства. Згадуваний епізод про весілля у Кані Галилейській яскраво засвідчує Її турботу про людей. Нестача вина під час свята стала б справжньою катастрофою, і не лише через відсутність напою. Тут ідеться про релігійний вимір. За юдейським уявленням Царство Боже асоціювалося з пишним бенкетом і радістю, де вино було обов’язковим елементом. Тому нестача вина стала промовистою деталлю для кожного гостя. Цю обставину одразу помітила Діва Марія завдяки Своїй жіночій інтуїції та звичці дбати про потреби ближніх. Усвідомивши потребу, вона негайно звертається до Свого Сина. І тому з глибокою вірою та турботою Марія кличе слуг і цим кроком фактично відкриває світові божественну природу Ісуса.

Ще одним – ключовим – знаком єдності Діви Марії та Церкви є подія біля підніжжя хреста, коли розп’ятий Ісус доручає Їй учня, а учневі – Її (Ів. 19, 26-27). Цей епізод, де Марія як мати ввіряється улюбленому учневі, підкреслює, що завдяки своєму унікальному зв’язку з Христом Вона стає матір’ю для всіх учнів Свого Сина. Папа Іван Павло ІІ наголошує, що ці слова Сина – не просто вияв синівської турботи про Матір, Яку Він залишав у невимовному стражданні. Насправді йдеться про народження нового духовного зв’язку між Богородицею і Церквою, що постала з пробитого боку Ісуса. «Можна сказати, що – коли раніше материнство Марії щодо людей було вже накреслене – тепер воно стає виразно визначеним й установленим: воно виринає з усієї зрілості пасхального таїнства Відкупителя. Мати Христова, перебуваючи в безпосередньому обширі цього таїнства, що огортає людину – кожну й усіх – була дана людині – кожній і всім – як Мати», – пише Святіший Отець.

У цьому контексті варто вказати на два рівні поєднання Діви Марії з Божим народом. По-перше, Вона поєднана з усім людським родом Адама. Отці Церкви називали її Новою Євою, яка своїм «так» Богові у події Благовіщення скасовує непослух Єви, що призвів до первородного гріха. Єва є матір’ю всіх живих у фізичному вимірі, проте своїм переступом вона принесла у світ смерть. Марія ж є матір’ю живих у духовному вимірі, адже своєю згодою на вістку архангела Гавриїла дала згоду на воплочення Спасителя. Тому Марія як Нова Єва безпосередньо сприяє оновленню Божого задуму.

По-друге, Пресвята Богородиця пов’язана з Церквою, оскільки своєю вірою, надією та любов’ю співдіяла у Христовому ділі відкуплення, що робить її взірцем для всього Божого народу. Тут ідеться не просто про Марію як приклад чеснот, а про те, що вона є невіддільною частиною Церкви. У книзі Діянь Апостолів розповідається, що після вознесіння Ісуса апостоли разом із Марією зібралися у світлиці: «Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з Його братами» (Ді. 1,14). Ця згадка чітко засвідчує присутність Марії серед перших учнів Ісуса, тобто в Церкві. Ба більше, завдяки особливій єдності з Христом через Боже материнство, Марія з’єднана з Церквою – Містичним Тілом Христовим, де Главою є сам Господь. Як Христос і Церква становлять одне ціле, так і материнство Марії нерозривно поєднане із Церквою. Тому Діва Марія є не лише матір’ю Ісуса, яка дала Йому земне тіло, а й матір’ю Церкви – таїнственного Тіла Христового. Це глибоке бачення знаходимо у творах багатьох Отців Церкви. «Пресвята Діва даром і служінням божественного материнства єднається із Сином-Відкупителем, а своїми особливими благодаттю і служінням тісно пов’язана також із Церквою», – підсумовує соборний документ Lumen Gentium. Саме тому завдяки своїм чеснотам і благодаті Божого материнства Діва Марія посідає в Церкві найвище місце після Христа.

_________________________________________

Бібліографія:

ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Церкву «Lumen Gentium» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі, Свічадо, Львів 2014, 57-58, 63.

ІВАН ПАВЛО ІІ, Мати Відкупителя (Redemptoris Mater), Місіонер 2008, 8, 23.

Джерело: Vatican News

About The Author