Папа Франциск: шлях медитації для віднайдення Бога християн – це шлях гностиків

Щоб зустріти живого Бога, необхідно ніжно цілувати Ісусові рани в наших голодних, бідних, хворих, ув’язнених ближніх. На це звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він відслужив у середу, 3 липня 2013 р., коли згідно з календарем латинського обряду спогадувано пам’ять святого апостола Томи.

Коментуючи євангельський уривок про те, як святий Тома не був разом з іншими апостолами, коли воскреслий Ісус їм з’явився, і мусів тиждень чекати наступної нагоди, Святіший Отець пояснив, що Спаситель «кожному з нас дає час, який, на Його думку, буде кращим для нас». Через тиждень Христос об’явився і Томі, але з ранами. Усе Його перемінене тіло було чистим і світлим, але рани були й залишаються. Щоб увірувати, апостол хотів до них доторкнутися. «Він був упертим. Але Господь захотів упертого, щоб дати нам зрозуміти ще більшу річ, – вів далі проповідник. – Тома побачив Господа, отримав запрошення вкласти палець у рану від цвяхів, в пробитий бік, і не сказав: “Cправді, Господь воскрес!” Ні! Він пішов ще далі та сказав: “Бог мій!”. Він є першим з учнів, який після воскресіння робить визнання Христової божественності».

Таким чином, за словами Папи, можемо зрозуміти, чому Господь допустив цей тиждень роздумувань: щоб перевести невірство не лише у ствердження воскресіння, але й у ствердження божественної природи Ісуса. Отож, шляхом до зустрічі з Ісусом-Богом є Його рани.

«В історії Церкви, – зауважив Святіший Отець, – існували помилки щодо шляху до Бога. Деякі вірили, що живого Бога, Бога християн, ми можемо віднайти шляхом медитації, поступаючи дедалі вище в медитації. Це небезпечно. Скільки ж то людей загубилися на цій дорозі і не дійшли до мети». За словами проповідниками, вони може й приходять до пізнання Бога, але не Ісуса, Божого Сина. Це – шлях гностиків, який є дуже складним і не обов’язково приведе до доброї пристані.

«Інші, – вів далі Папа, – думали, що для того, щоб прийти до Бога, мусимо умертвлюватися, бути суворими, і вони обрали дорогу покути: тільки покута і піст. І також ці не прийшли до живого Бога, до Ісуса Христа, Господа Животворящого». Це – пелагіяністи, які вірять, що можна осягнути спасіння власними зусиллями.

Ісус, натомість, показує, що дорогою, на якій можна Його знайти, є шукання Його ран. А їх, як пояснив проповідник, можна знайти «роблячи діла милосердя», даючи допомогу, насамперед, для тіла, але і для душі, наших зранених ближніх. Голодні, спраглі, нагі, принижені, поневолені, ув’язнені, хворі – це Ісусові рани нашого часу. «Й Ісус чекає від нас акту віри в Нього, але через ці рани», – сказав Святіший Отець, додаючи, що коли скажемо: «Добре, створімо фундацію для допомоги їм всім», то це дійсно є важливим, але якщо «залишатимемося на цьому рівні, то будемо лише філантропами».

«Ми повинні доторкатися Ісусових ран, повинні їх приласкати, з ніжністю їх лікувати; ми повинні цілувати Ісусові рани», – підсумував Папа Франциск, додаючи, що для цього не потрібно якихось «спеціальних курсів», вистачить «вийти на вулицю». А підсумовуючи, закликав просити, за заступництвом святого апостола Томи, «ласки мати відвагу входити в Ісусові рани», а тоді, без сумніву, «отримаємо ласку поклонятися Живому Богові».

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va