Не переступимо Збруча

Збруч – невелика річка, ліва притока Дністра. Протікає Подільською височиною з півночі на південь на межі Тернопільщини та Хмельниччини. І саме Збруч став символом місійності католицизму в Україні

Саме так висловився Блаженніший Святослав, Верховний Архієпископ Києво-Галицький, Голова і Отець Української Греко-Католицької Церкви під час ІІ Конгресу мирян Києво-Галицької митрополії УГКЦ “Нова євангелізація: виклики та завдання”, що відбувся в Києві 9 травня 2013 р. Цей конгрес об’єднав насамперед мирян: прибули вірні з Київської архієпархії, а також Луцького, Одесько-Кримського та Донецько-Харківського екзархатів. Головним викликом і завданням конгресу став курс на місійність УГКЦ.

Під час конгресу було представлено фактичну ситуацію у єпархіях та екзархатах центру, сходу та півдня України (всі вони входять до Києво-Галицької митрополії). Учасники визначали душпастирське бачення розвитку УГКЦ за Збручем у найважливіших для Церкви сферах.

Зокрема, йшлося про роль монашества в наверненні Сходу. Блаженніший Святослав зазначив, що ще раніше звернувся до всіх монаших чинів та конгрегацій із закликом перенести свої головні доми зі Львова до Києва. Коли це звершиться, душпастирська ситуація на теренах, що їх на загал ми звикли називати “Східною Україною”, докорінно зміниться на краще. Адже монашество, місія якого починається від катехизації на всіх рівнях, за умови уваги до даних Богом знаків часу здатне змінювати суспільство: йти від дітей до батьків, виховувати у вірі, обдаровуючи даром духовного батьківства та материнства; опікуватися тими, кого відкидає ошалілий від погоні за наживою світ.

У Рік віри конгрес підкреслив, що нашим покликанням сьогодні є невіруючі навколо. Той, хто не буде ділитися своєю вірою, поступово втратить її. “Сьогодні є важливим опрацювати передавання віри саме на теренах Східної України, в Києво-Галицькій митрополії. Євангелізація у Східній Україні має стати пріоритетом для всієї Церкви. Відвідуючи різні країни, я помітив таке: якщо громада не є місійною, вона починає занепадати. Якщо наша Церква не переступить меж Збруча у своїй ментальності, наші парафії там, навіть найбільш розвинені, почнуть занепадати”, – цитує Блаженішого Департамент інформації УГКЦ. Так, “жадібність” та лінощі в справі віри були визначені як шлях до духовної смерті.

Конгрес окремо застановився над роллю мирян у розвитку парафій Сходу: молодь, товариства та мирянські спільноти є серед найважливіших чинників нової євангелізації. “…Якою ви бачите стратегію розвитку ваших екзархатів, саме ви, миряни? Якої Церкви на цих теренах ви хочете? Ви маєте підказати духовенству, як нам жити далі”, – підкреслив Його Блаженство Святослав.

Учасники конгресу розважали і над тим, якою має бути сучасна християнська родина та як допомогти їй зберегти віру й вірність – взаємну і Богові. Розглядалися канонічні та фінансові засади розвитку УГКЦ. Питання утримання громад, які розвиваються, та побудови храмів є одним із найбільш болючих на сьогодні. Тож пропонувалися різні форми відкриття на жертовність тих громад, які мають змогу допомогти своїм братам у потребі, та способи, як ці потреби проаналізувати й визначити також на майбутнє – як заповідь подальшого розвитку. Дискусія нагадала слова св. Павла, що можуть тут звучати як іспит совісті: “…Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям. Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести. До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі” (1 Кор 4, 9‑13).

Ірина МАКСИМЕНКО
Джерело: http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com