Втеча християн з Близького Сходу

В той час, коли наше розсіяне життя протікає без значних подій, цілі регіони у світі назавжди перестають існувати. В кінці 90-х років британський письменник Вільям Дарлімпл (William Darlymple) у своїй кращій книзі «Біля священної гори» зробив тривожне попередження: християни зникають з колиски християнства. Через 16 років ця невтішна ситуація ще більше погіршилася. Відбувся вихід християн з Іраку, Західна Африка кишить членами Аль- Каїди, псевдореволюції арабської весни дали страхітливі плоди, а партії, які виступали під демократичними прапорами, часто опинялися під зеленими або чорними прапорами мусульманського екстремізму.

Навіть такий прихильник соціальних рухів, як король Йорданії Абдулла каже, що необхідно забезпечити безпеку християн, яким загрожує повне витіснення, «тому що вони завжди відігравали ключову роль в арабських спільнотах». Якщо згадати про арабський націоналізм, який майже зник, то виявиться, що засновниками руху завжди були християни. Ідея створення світського суспільства, яка поширилася на Близькому Сході, виходила знову-таки від християн. Але вони відразу ж зрозуміли, що не можна розраховувати на так званий захід. «Західні християни ніколи нічого для нас не зробили», – нарікає в книзі Далрімпла син старого священика з турецького монастиря в регіоні Тур Абдин, де розмовляють cірійскою мовою (новоарамейскою мовою).

Коли Захід втрутився в ситуацію в Лівані, це не призвело ні до чого доброго. Спроба французів створити чисто християнський анклав, була короткозорою. Вони не взяли до уваги того факту, що народи Середземномор’я століттями жили разом, і не можна штучно розділяти їх. З тією ж логікою, по суті, сьогодні діють салафіти і джихадисти. Вони намагаються створити халіфати на руїнах, що виникли в результаті кривавих етнічних чисток.

Роберт Фіск серед безлічі інших заявив, що сьогодні Захід підтримує джихадистів проти режиму Асада. Християни, які складають 10% сирійського населення, ніколи не будували ілюзій щодо режиму і не недооцінювали поліцейську жорстокість секретних служб, але вони користувалися релігійною свободою, єдиною в своєму роді на всьому Близькому Сході.

Деякі майже забуті літургії збереглися в Сирії, наприклад, православна служба в Едессі в церкві Святого Григорія в Алеппо, де досі співають старі хорали, що передували григоріанському співу. Але не тільки християнам загрожує зникнення, ризикують також і алавіти (Асад теж належить до цієї мусульманської релігійної меншості), що складають десяту частину населення. Ця секта, що має християнські та гностичні коріння (вона святкує Різдво), стала частиною шиїтського ісламу з політичних міркувань.

Вже в 1997 році Далрімпл помітив страх християн перед наростаючою хвилею ісламського фундаменталізму. Вони запасалися другим паспортом, щоб було легше організувати втечу з країни. Принаймні, так чинили багатші. Вже тоді вони усвідомлювали факт, що якщо режим впаде, то це рикошетом вдарить і по християнах.

І ось такий момент настав. Єпископ Алеппо продовжує взивати до американців, пропонуючи відмовитися від блискавичної операції на користь дипломатичного рішення, щоб уникнути світової війни. У той час як єпископ-єзуїт Антуан Аудо виступає з закликами, християнські церкви піддаються бомбардуванню з боку армії, руйнуються бойовиками Аль- Каїди з групи Jhabat al Nusra та активістами угруповання «Ісламська держава Ірак». Думка єпископа і Папи збігається з висновком нової доповіді Міжнародної кризової групи Брюсселя: збалансований удар, який не змінить ситуацію, але приведе в рух дипломатію, – це «приваблива в теорії перспектива, але на ділі вона абсолютно нереальна».

Не всі в Америці, особливо серед консерваторів, переконані, що президент Обама чинить правильно, вирішивши втрутитися. Сенатор- консерватор Ренд Пол (син Рона Пола) нещодавно полемічно зауважив, що Асад «багато років брав під свій захист церкви» і що «допомога ісламським заколотникам не видається християнам хорошою ідеєю. Скінчиться тим, що буде створено нову ісламську державу, яка переслідуватиме християн»

За матеріалами www.inosmi.ru

Оригинал публикации: Medio Oriente, la fuga dei cristiani