У Сирії гине християнське місто-святиня

Страшні події в місті Маалула загрожують обернутися катастрофою куди більш трагічну, ніж хімічна атака 21 серпня

– Заради Бога, допоможіть нам! – кричить жінка у відкрите вікно машини, яка щойно дивом вирвалася з самого пекла.

Темний «універсал» забитий переляканими людьми. За останні півтори години через ворота Маалулі у бік тилу не виїжджала жодна цивільна машина. Цим людям пощастило, вони проскочили під щільним автоматним вогнем.

– У західному районі бойовики вбивають, ріжуть людей! – надривається жінка. – Мені подзвонили на мобільний бандити і сказали, що зарізали моїх дітей. Моїй доньці всього 24 роки, і я не знаю, чи вона жива. У моєї сусідки син колишній солдат, тепер інвалід на візку. Нема кому йому допомогти спуститися з 3 поверху. Все моє майно вкрали, а що не вкрали, то просто розламали!

Більше тисячі бойовиків Фронту Ан-Нустрі напали на Маалулю 4 вересня о 4 ранку. Повстанці штурмом захопили готель «Сапфір», що піднімається на домінанті над містом. Звідси прострілюється практично все місто і підступи до нього. Організувавши оборону, терористи кинулися в місто з криками «ріж невірних». З десяти тисяч жителів більше 80 відсотків християни. На третій день безперервного жаху вони написали лист, адресований в Конгрес США: «Терористи і вбивці атакували місто, громлячи будинки, монастирі та церкви, осквернили ікони, вимагаючи, щоб люди залишили свою віру і перейшли в іслам. Це злочинність, спрямована на християнські міста і тероризм, спрямований проти християн, і це – тільки частина великого плану витіснення християн. Це відбувається зараз, коли держава ще сильна. Але що ж буде, коли вона ослабне, коли ВПС США будуть бомбити Сирію? Що чекає християн в містах і селах? Це страшно і це лякає нас».

Перед виїздом в Маалулю в суботу ми з каналів інформагентств дізналися, що місто вже очищене від бойовиків і повністю взяте під контроль. Однак на останньому КПП перед в’їздом, прикритому бронетехнікою, ілюзії швидко розвіялися. За «Сапфіром» прямою наводкою б’ють танки і артилерія, невидима, але пізнавана по шуму в небі авіація бомбить щось за горою, в ухання важких снарядів вплітаються «трелі» крупнокаліберних кулеметів, клацають одиночні постріли снайперів з обох сторін. У будиночку біля дороги, де розмістився штаб, знаходимо пошарпаного чоловіка. Фахад Рихман – житель Маалулі, примудрився вийти пішки.

– У нас мирне місто, ніколи ні з ким не конфліктували, навіть зброї ні в кого не було, – дивується він. – Ми завжди радо приймали гостей, і навіть не уявляли, що прийдуть бандити і будуть творити таке. Вривалися в будинки, громили, трощили, різали людей. Справді, як баранів ріжуть і не відчувають жодних докорів . Адже люди там знаходяться фактично в заручниках. Тисячі людей. А що вони з містом роблять! Дуже багато зруйнували храмів, монастир Святої Теклі постраждав. Найстарша церква Сергія і Вакха теж осквернена бандитами. Вони зірвали з неї хрест і поставили прапор Аль-Каїди. У них немає нічого святого!

Маалуля – це останнє місце на планеті, де досі розмовляють арамейською мовою – саме на ній Спаситель проповідував нам Любов. За сакральною значущістю, Маалуля − один з духовних центрів християнства і православ’я. Дві тисячі років тому саме тут переховувалася свята Текля. Скелі розступилися перед нею після гарячої молитви. Дівчина сховалася від погоні в одній з незліченних печер, і прожила в ній все життя, в ній же і упокоїлася. Християнці Теклі ще не було 20 років, але вона вже багато вистраждала за свою віру – її кидали до левів, садили до ями зі зміями. Теклю намагалися спалити, але страшна злива буквально змила і катів і багаття. А свідчення її духовного подвигу навіть зараз може побачити кожен: потрібно лише уявити, що скелі зрушили назад, і вони з’єднаються рваними краями без щілин і зазорів, як дві деталі конструктора. Реальний і зримий доказ чуда, яке сталося.

– Тут були блокпости з солдатами, вони охороняли в’їзди в місто, – пояснює нам один з офіцерів. – Рано вранці 4 числа сюди під’їхала машина зі смертником і підірвалася прямо під аркою. Загинуло багато солдат, і відразу почався наступ з усіх боків. Всі блокпости були знищені, і терористи увійшли до міста. Але вже через годину сюди були стягнуті війська, блокпости ми відбили.

Доповідь офіцера перериває наростаючий свист міни. Через секунду в 100 метрах від дороги лунає вибух. За ним ще один. Всі кидаються під прикриття танкової броні, а бойовики продовжують пристрілювання, поки чергова міна не влучає у будиночок-штаб. З нього в клубах диму вискакують приголомшені вибухом бійці. Начебто без втрат. Відрізані мінометним вогнем ми слідом за пікапом з крупнокаліберним кулеметом зриваємося з прострілюваного простору у напрямку до міста. Кілька крутих поворотів, і наша машина притискається до стіни в одному кварталі недалеко від центральної площі. З укриття відкривається вид на всю Маалулу, розкидану по гірських стінках. У міському ландшафті погляд охоплює високі дзвіниці та християнські хрести на куполах древніх храмів. На вершині правого схилу – величезна статуя Христа з розпростертими в сторони руками.

Судячи з інтенсивності автоматичного вогню, тут йде справжня військова операція. І ні про який контроль над містом мова не йде. Більше того, в якийсь момент стає зрозуміло, що армія і зовсім здає свої позиції. Принаймні, на нашому напрямку. Спочатку з міста повз нас пробігли бійці й ополченці. За ними різко «відкотилися» пікапи-тачанки. Замикали відступ бойові машини піхоти, відстрілюючись на ходу. Очевидно регулярні війська зіткнулися тут не з розрізненими бандами бородатих психопатів, а з добре озброєною армією професійних бойовиків, здатних спланувати і здійснити безпрецедентне захоплення міста. І не тільки укріпитися в ньому, а й проводити стрімкі контратаки.

Розрахунок бойовиків зрозумілий і цинічний – не буде святинь, то й не буде християн в Сирії. Незрозуміла лише реакція світової спільноти, особливо тих країн, які офіційно є християнськими і в той же час допомагають бандитам нищити християнські святині. Маалуля може не чекати колони білих джипів з оонівськими експертами, які будуть скрупульозно фіксувати факти геноциду за релігійною ознакою. Експерти мовчать, експерти шукають докази провини «кривавого Асада». Мовчить і сирійська влада, для якої безчинства бойовиків в християнському місті – найсерйозніший виправдувальний аргумент. Мовчать, продовжуючи програвати інформаційну війну. Мовчать і жителі Маалулі – заваливши зсередини двері своїх квартир меблями, боячись зайвим подихом видати свою присутність. Швидше за все хтось із християн сховався від гонителів в численних печерах – як і дві тисячі років тому. Невже за дві тисячі років проповіді Любові, світ так і не став кращим?

Олександр КОЦ, Дмитро Стешина

За матеріалами www.kp.ru