Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Субота тринадцятого тижня — Мт. 22,15-22

«Віддайте ж кесареве – кесареві, а Боже – Богові»

У більшості випадків, коли ми цитуємо цей стих: «Віддайте ж кесареве – кесареві», часто говоримо, що маємо мати пошану до законів, які існують в суспільстві, до тих чи інших державних підходів, але дуже мало звертаємо увагу на другу половину цього стиха: «…а Боже – Богові».

Господь дарував нам життя, яке триває десятки років. У ньому багато не тільки років, але й місяців, а ще більше годин, а секунд – неймовірна кількість. І коли ми придивимося до нашого буденного дня, то можемо зауважити, що дуже багато часу віддаємо саме кесареві, віддаємо собі, тим чи іншим людським справам, клопотам, обов’язкам та дуже мало часу посеред дня, посеред тижня ми віддаємо Богові.

Як нам трудно молитися наші ранішні, вечірні молитви, як нам трудно віддати Боже Богові. Цей день дарував нам Бог, але нам трудно щодня читати Божественне Писання, книги тих чи інших духовних авторів.

Бог дарував нам це життя. Чи ми хоч якусь маленьку частину його дня можемо посвятити Богові? Бо остаточно життя й так належить Богові. Тому варто віддати Богові те, що йому належить – частинку нашого життя, бути з Господом.

+Венедикт