Загальна аудієнція Папи Франциска 25 вересня 2013. Про єдність Церкви

Церква єдина

Дорогі брати і сестри, доброго дня!
У «Символі віри» ми говоримо: «Вірую в єдину Церкву», тобто сповідуємо, що Церква є єдиною і що ця Церква сама по собі є єдністю. Але якщо ми поглянемо на Католицьку Церкву в світі, то побачимо, що вона складається майже з 3.000 єпархій, розсіяних по всіх континентах: безліч мов, безліч культур! Тут є єпископи з різних культур, з різних країн. Є єпископ з Шрі -Ланки, єпископ з Південної Африки, єпископ з Індії, багато хто – з Латинської Америки. Церква розсіяна по всьому світу. Тим не менше, тисячі католицьких спільнот творять єдність. Як це можливо?
1. Узагальнену відповідь ми знаходимо в Компендіумі Катехизму Католицької Церкви, який стверджує: у Католицької Церкви, розсіяної по всьому світу, «єдина віра, єдине таїнственне життя, єдине апостольське спадкоємство, єдина спільна надія і одна любов» (п. 161). Чудове визначення, чи не так? Точне! Воно добре нас орієнтує. Єдність у вірі, надії, любові, єдність у Таїнствах, в Служінні: вони як несучі колони, які підтримують і об’єднують єдину велику споруду Церкви. Куди б ми не пішли, навіть до найменшої парафії, в найбільш загубленому куточку цієї землі, там є єдина Церква; ми перебуваємо в будинку, в сім’ї, серед братів і сестер. І це великий дар Божий! Церква – вона одна для всіх. Не існує окремої Церкви для європейців, окремої для африканців, окремої для американців, окремої для азіатів, окремої для тих, хто живе в Океанії, – ні, вона одна і та ж всюди. Це як одна сім’я: можна бути далекими, розсіяними по світу, але глибокі зв’язки, що об’єднують всіх членів сім’ї, залишаються міцними, якою б не була відстань. Я пригадую, наприклад, досвід Всесвітнього Дня молоді в Ріо-де-Жанейро: у цьому нескінченному натовпі молоді на узбережжі Копакабани було чути безліч мов, було видно особи, риси яких дуже відрізнялися одна від одної, зустрічалися різні культури, і, незважаючи на це, відчувалася глибока єдність, утворювалася єдина Церква, всі були єдині і це відчувалося. Запитаємо ж себе: чи я, як католик, відчуваю цю єдність? Чи я, як католик, живу цією єдністю? Або чи вона мене не цікавить, тому що я замкнутий в моїй маленькій групі або в самому собі? Чи я з тих, хто “приватизує” Церкву для своєї групи, своєї країни, своїх друзів? Сумно бачити Церкву, приватизовану через цей егоїзм і відсутність віри, так? Сумно! Коли я чую, що стільки християн у світі страждають, як я до цього ставлюся – байдуже чи сприймаю їх так, наче б страждав хтось із моєї родини? Коли я думаю або чую, що стільки християн піддаються гонінням і навіть віддають життя за свою віру, чи це зачіпає моє серце чи проходить повз мене? Чи відкритий я до цього брата чи до цієї сестри з нашої родини, які віддають життя за Ісуса Христа? Чи молимося ми один за одного? Я запитаю вас, але не відповідайте вголос, тільки в серці. Скільки з вас молиться за переслідуваних християн? Скільки? Нехай кожен відповість у своєму серці. «Чи молюся я за цього брата, за цю сестру, які відчувають труднощі з тим, щоб сповідувати і захищати свою віру?». Важливо дивитися далі від своєї огорожі, відчувати себе Церквою, єдиною Божою сім’єю!
2. Зробимо наступний крок і запитаємо себе: чи є рани в цій єдності? Чи можемо ми нанести рани цій єдності? На жаль, ми бачимо, що в історії і зараз ми не завжди живемо єдністю. Часом виникають нерозуміння, конфлікти, напруження, розбрати, які її ранять, і тоді Церква має не ту особу, яку ми хотіли б, не виражає любов, як цього бажає Бог. Це ми створюємо розділення! І якщо подивимося на розділення, які все ще є між християнами – католиками, православними, протестантами… то відчуваємо всю складність того, щоб зробити повністю видимою цю єдність. Бог дарує нам єдність, але нам часто важко жити нею. Потрібно шукати, будувати спілкування, вчитися спілкуванню, долати непорозуміння і поділи, починаючи з родини, з церковних реальностей, також в екуменічному діалозі. Наш світ потребує єдності. Це епоха, в якій всі ми потребуємо єдності, потребуємо примирення, спілкування, а Церква – це Дім спілкування. Св. Павло говорив християнам Ефесу: «Отже я, в’язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликані, з усією покорою та лагідністю, з довготерпеливість, терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру» (4 , 1-3). Покору, лагідність, довготерпеливість, любов, щоб зберігати єдність! Ось вони, справжні шляхи Церкви, так? Послухаємо їх ще раз: смиренномудрість – проти марнославства, проти гордині – покора, лагідність, довготерпеливість, любов, щоб зберігати єдність. І Павло продовжував: Одне тіло – тіло Христа, яке ми отримуємо в Євхаристії; один Дух, – Дух Святий, Який оживляє і постійно відновлює Церкву; одна надія, вічне життя; одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх (пор. р. 4-6). Багатство того, що нас об’єднує! Так, це справжнє багатство: те, що нас об’єднує, а не те, що розділяє нас. Це і є багатство Церкви. Кожен нехай запитає себе сьогодні: чи я допомагаю зростати єдності в сім’ї, в парафії, в спільноті, чи я базіка, брехун, привід для чвар, для ускладнень? Але ви не знаєте, яке зло наносять плітки Церкві, парафіям, спільнотам! Вони творять зло. Плітки ранять. Християнин, перш ніж почати пліткувати, повинен прикусити собі язика! Так чи ні? Так, саме так, прикусити собі язика. Це буде нам корисно, тому що язик розпухне, і ми не зможемо говорити, а значить пліткувати. Нехай кожен запитає: чи є у мене смиренність, щоб терпляче, жертовно залікувати рани, нанесені спілкуванню?
3. Нарешті, останній крок, трохи глибший – і це прекрасне питання – хто є двигуном цієї єдності Церкви? Це Святий Дух, що Його всі ми отримали в Хрещенні і в Миропомазанні. Це Святий Дух. Наша єдність зовсім не є плодом нашої домовленості чи демократії всередині Церкви,чи нашого зусилля жити у злагоді, але виходить від Нього, Який створює єдність у розмаїтті, тому що Святий Дух є гармонією, Він завжди створює гармонію в Церкві: це гармонійна єдність у величезному розмаїтті культур, мов і думок. Двигуном є Святий Дух. Тому важлива молитва, яка є душею нашого зобов’язання чоловіків і жінок спілкування, єдності. Важлива молитва до Святого Духа, щоб Він зійшов і створив єдність в Церкві.
Попросімо у Господа: Господи, даруй нам бути все більш єдиними, ніколи не бути знаряддями поділу, і зроби так, щоб ми старалися, як говориться в одній прекрасній францисканській молитві, нести любов туди, де є ненависть, нести прощення туди, де є образа, нести єдність туди, де є незгода. Нехай буде так!

Джерело: http://popefrancis.org.ua