Папа Франциск: Чи ми маємо належну пам’ять про спасіння, довершене Богом?

Коли приходить Господь і зближається до людини, то це завжди велике свято. На цьому наголосив Папа Франциск під час Святої Меси у четвер, 3 жовтня 2013 р., в каплиці ватиканської резиденції «Дім Святої Марти», де він постійно проживає. Папа зазначив, що Служба Божа не є суспільною подією, але присутністю Господа Бога серед людей.

Святіший Отець, опираючись на першому літургійному читанні цього дня, що було взято із старозавітньої книги пророка Неємії, побудував свою проповідь довкола теми спомину. Божий народ пам’ятав про Закон, але ця пам’ять була дуже далекою, проте, у день, що про нього читали у книзі Неємії, ця пам’ять, спомин, став близьким, таким, що заторкує серце. Народ плакав не від болю, але з радості, бо відчув близькість спасіння.

Папа Франциск наголосив, що усі ми пам’ятаємо про спасіння. Але чи ця пам’ять є близькою до нас, чи дещо віддаленою, розпорошеною, застарілою, музейною..? І коли ця пам’ять не є нам близькою, коли ми не маємо досвіду близькості тієї пам’яті, то вона перетворюється на звичайну пригадку. А коли ця пам’ять стає нам близькою, то перетворюється у радість; тоді ця пам’ять чинить дві речі: зігріває серце і сповнює радістю», – наголосив Єпископ Риму, додавши, що ця радість є нашою силою, натомість спомин, який віддаляється і стає звичайною пригадкою, не зігріває серце і не приносить радості, а, отже, не дає людині сили. «Ця зустріч із спомином – це зустріч з любов’ю Бога, Який творив історію разом з нами і нас спас; це зустріч спасіння». Свідомість того, що ми спасенні є причиною радості та святкування.

Далі Єпископ Риму зауважив, що ми, християни, часто боїмося святкування, братнього святкування у простоті, що є даром Божої близькості. Він підкреслив, що життя «провадить нас до того, щоб віддалити цю близькість та зберігати лише пригадку про спасіння, а не спомин, що є живим». Церква має свою пам’ять: пам’ять про Страсті Ісуса Христа. Трапляється так, що ми віддаляємо цю пам’ять і перемінюємо її у пригадування, у звичну подію. «Кожного тижня йдемо до храму, або, якщо хтось помер, то йдемо на похорон.. І цей спомин, дуже часто, нам набридає, отже, не є нам близьким. Сумно, але дуже часто Служба Божа перетворюється у суспільну подію і ми не є близькими до пам’яті Церкви, що є присутністю Господа серед нас», – мовив Святіший Отець.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va