Чи не суперечить молитва Вервиці словам Господа: «Молячись, не говоріть зайвого, як ті погани?

ПИТАННЯ: Чи не суперечить молитва Вервиці словам Господа: «Молячись, не говоріть зайвого, як ті погани, бо думають, що в багатослівності своїй будуть почуті»?

ВІДПОВІДЬ: Коли Господь застерігає «не казати зайвого», Він хоче підкреслити, що молитва християнина повинна відрізнятися від молитви поганина. Погани вважали, що божества іноді занадто занурюються в себе, тому просити їх потрібно з більшою наполегливістю, щоб уже точно почули. Пророк Ілля іронізує з приводу поведінки жерців Ваала, яких не чули їхні божества. Жерці «закликали ім’я Ваала від ранку до полудня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили. Опівдні Ілія став сміятися над ними і говорити: Кличте голосно, бо він бог, то може бути, що він задумався, або відлучився, або в дорозі, а може, спить, то прокинеться!» (3 Цар 18, 27).

Разом з тим, Сам Господь Ісус закликав бути наполегливими у молитві. Про потребу наполегливої молитви – тобто такої молитви, в якій завжди звучить одне і те ж прохання, – Ісус розповів чудову притчу.
«У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся і людей не соромився.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!
Проте він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила і не докучала мені ».

І промовив Господь: «Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?» ( Лк 18,2-8 )

Як ми бачимо , Господь вчить вдень і вночі наполягати в молитві на тому, що дороге нашому серцю.
Святий Тома Аквінський говорив, що «наполегливі благання, звернені до людей, дратують їх, у той час як наполеглива молитва до Бога робить нас Його близькими друзями». Витривала, неухильна молитва, звичайно, потрібна не Богові, а нам: щоб нас очистити, освятити, щоб вчинити нас близькими друзями Бога.
Комусь молитва Вервиці може здатися багатослівною, адже в ній повторюються одні й ті ж слова. Але це лише оболонка Вервиці, яку бачать ті, хто не вник у суть цієї чудової молитви. За допомогою Вервиці віруючі споглядають події з життя Ісуса Христа, щоб відображати життя і світло Господа у своєму повсякденному житті.

Повторюючи ангельське привітання – «Радуйся, Маріє», – ми споглядаємо діяння Христа з найдосконалішої для цього перспективи: з серця і розуму Діви Марії.

У посланні, присвяченому Вервиці, Папа Іван Павло II стверджує: «З досвіду Марії випливає, що Вервиця – це яскраво виражена споглядальна молитва. Без цього виміру вона була би спотворена, як підкреслював Папа Павло VI: «Без споглядання Вервиця – тіло без душі, таке її прочитання має ризик перетворитися на механічне повторення формул, що суперечить повчанням Ісуса: «Молячись, не говоріть зайвого, як ті погани, бо вони думають, що в багатослівності своїй будуть почуті» (Мт 6, 7). За своєю природою молитва Вервиці вимагає спокійного ритму з перервами на роздуми, щоб той, хто молиться, міг споглядати таємниці життя Господа, зримі через Серце Тієї, Яка була ближче за всіх до Господа, щоб відкрилося безмежне багатство цих таємниць» ( Rosarium Virginis Mariae 12).

На жаль, для деякого Вервиця дійсно може стати механічним повторенням однієї і тієї ж фрази. У цьому випадку молитва стає формальною. Щоб бути справді християнською молитвою, Свята Вервиця вимагає споглядання Тайн. Але навіть якщо той, хто молиться не зупиняється на Тайнах Вервиці, все ж ангельське привітання – це чудові євангельські слова, які, вимовлені всім серцем, а не тільки вустами, наближають нас до Діви Марії та долучають нас до її миру і радості.

За матеріалами: http://ru.radiovaticana.va