Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер вісімнадцятого тижня

Євангеліє

Лк.4, 16–22

«Дух Господній на мені, бо він мене помазав»

Ці слова Христос цитує зі Старого Завіту, вказуючи, що Він діє не сам від себе, а від Отця, перебуває в Божому Дусі та виявляє Божу волю на землі. Кожному з нас також важливо пам’ятати, що ми покликані завжди перебувати з Господом. Через Хрещення і Миропомазання ми долучені до Тіла Христового, сповнені Його Духа та дарів Святого Духа.

Коли б ми були свідомі присутності цього Святого Духа в кожному з нас, наше життя було би цілковито інакшим.

Апостол

Еф. 5, 33–6, 9

«Служіть охоче, як Господові, а не як людям»

Нам може здатися дивним чому Господь вказує, щоб раби слухались панів. Мусимо розуміти, що Господь прийшов на землю, де такі стосунки тоді були звичним способом життя, ментальністю народу. І треба було трохи часу, щоб усі усвідомили, що рабство – це щось неприпустиме, ненормальне для людського життя. Але Бог, промовляючи в тих обставинах до рабів, щоб вони служили своїм володарям, як Господові, одночасно каже, щоб і пани чинили їм те саме. Не лише слуги мають служити панам, як Господові, але так само пани розуміти, що Бог дав їм тих чи інших людей, що сам Господь їх послав. І ставитись до них, як до самого Господа.

Звичайно, рабовласницькі часи минули, для нас сьогодні цей уривок ніби й не актуальний. Але він вчить нас, що нема різниці, що ми робимо, яку посаду займаємо, усюди маємо поводитись так, як Божі слуги. Якщо ми підвладні, то маємо служити як Господові нашим керівникам у християнському дусі. А керівники завжди мають пам’ятати, що мають служити, як Господові, своїм підлеглим. Уявімо собі на хвилю, якщо б ми це усвідомили і так жили, то яке б життя було вже тут, на землі!

+Венедикт