Проповідь Святішого Отця Франциска під час Літургії на всесвітньому паломництві сімей

Читання цієї неділі спонукають нас поміркувати про деякі головні риси християнської родини.

1. Перша риса: це сім’я, яка молиться. Уривок з Євангелія виявляє два способи молитви, один помилковий − це спосіб фарисея, інший справжній − спосіб митаря. Фарисей втілює людину, задоволену собою, яка не відчуває вдячності Богові за Його благодіяння і милість. Фарисей відчуває себе праведником, почуває себе на місці, він хвалиться цим і судить інших з висоти свого п’єдесталу. А митник, навпаки, не витрачає багато слів. Його молитва смиренна і скромна, пройнята усвідомленням власного недостоїнства, своїх недоліків: ця людина дійсно усвідомлює необхідність в Божому прощенні, у милості Божій.

Молитва митаря − це молитва бідного, молитва, угодна Богу, яка, як кажуть в першому читанні, «проникне крізь хмари» (Сир. 35,18 ), в той час як молитва фарисея обтяжена вантажем марнославства.

У світлі цього Слова я хотів би запитати вас, дорогі сім’ї: чи ви молитеся хоч іноді в сім’ї? Хтось молиться, я знаю. Але багато говорять мені: а як це зробити? Що значить «як», це ж ясно, − як митар: смиренно, перед Богом. Кожен зі смиренням дає Богу глянути на себе і просить Його про милість. Добре, але як це зробити в сім’ї? Чомусь здається, що молитва − це щось особисте, і крім того, важко вибрати час, що підходить усім, щоб спокійно зробити це… Так, це правда, але це також питання смирення, визнання того, що ми потребуємо Бога як митар! І всі сім’ї, абсолютно всі, потребують Бога. Ми потребуємо Його допомоги, Його сили, Його благословення, Його прощення. Потрібно бути простими! Щоб молитися в сім’ї, потрібна простота! Молитися разом “Отче наш”, навколо столу, − це цілком можна зробити, це легко. Або молитися разом Вервицю в сім’ї, − як це чудово, і дає стільки сил! А також молитися один за одного: чоловік за дружину, дружина за чоловіка, обидва за дітей, діти за батьків, за бабусь і дідусів… Моліться один за одного, і ця молитва зміцнить ваші родини.

2. Друге читання підказує нам другу рису: це сім’я, що зберігає віру. Апостол Павло в кінці життя підводить її головний підсумок: «Я зберіг віру» (2 Тим. 4,7 ). Але як він її зберіг? Не в сейфі! Не заривши в землю, як зробив ледачий слуга. Св. Павло порівнює своє життя з битвою і марафоном. Він зберіг віру тому, що не обмежувався тим, щоб захищати її, але сповіщав і поширював її, ніс її далеко. Він рішуче протистояв тим, хто хотів зберегти, “забальзамувати” послання Христа в межах Палестини. Тому він приймав сміливі рішення, йшов на ворожі території, приймав виклики далеких від Бога людей, від різних культур, говорив відкрито і без страху. Св. Павло зберіг віру тому що так як він отримав її, точно так само дарував її, прямуючи на околиці, не чіпляючись за оборонні позиції.

На його прикладі можна запитати себе: як ми зберігаємо свою віру? Притримуємо її для себе, в сім’ї, як приватне майно, як рахунок у банку чи вміємо ділитися нею через свідчення, прийняття іншого, відкритість до інших? Всі ми знаємо, що сім’ї, особливо молодь, дуже часто живуть “на ходу”, вони дуже зайняті; але чи ви іноді замислюєтеся про те, що цей “біг” може бути також марафоном віри? Християнські родини − це місіонерські сім’ї. Але вчора ми чули тут, на площі, свідоцтво місіонерських сімей. Вони залишаються місіонерськими також в житті кожного дня, займаючись повсякденними справами, вносячи в усе сіль і закваску віри! Зберігайте віру в сім’ї і вносьте сіль і закваску віри у ваші буденні турботи.

3. І останній аспект, який ми отримуємо з Слова Божого: сім’я, яка живе радістю. У відповідному Псалмі є такий вираз: «почують вірні й звеселяться» (33/34, 3). Весь цей Псалом є гімном Господу, джерелом радості та миру. І в чому причина їх веселощів? У тому, що Господь близько, що Він чує крик смиренних і звільняє їх від зла. Про це писав ще св. Павло: «Радійте в Господі… Господь близько!» (Флп. 4,4-5). Я б хотів запитати сьогодні про дещо. Але нехай кожен понесе це в своєму серці, додому, добре? Це як домашнє завдання. І нехай кожен відповість собі. Як входить радість у твій дім? Як входить радість в твою сім’ю? Відповідь за вами.

Дорогі сім’ї, ви добре це знаєте: істинна радість, яку переживають у сім’ї, не є чимось поверхневим, не походить від речей, від сприятливих обставин… Справжня радість виникає з глибокої гармонії між людьми, яку всі відчувають в серці, і яка дає нам відчути красу бути разом, підтримувати один одного на життєвому шляху. Але в основі цього почуття глибокої радості лежить присутність Бога, − присутність Бога в сім’ї, Його всеосяжної, милостивої, уважної до всіх любові. І, насамперед, терплячої любові: терпеливість − це чеснота Божа, і вона вчить нас в сім’ї живити цю терплячу любов один до одного. Бути терплячими між собою. Бути терплячими в любові. Тільки Бог може створити гармонію відмінностей. Якщо сім’я відвертається від Божої любові, в ній втрачається гармонія, бере гору егоїзм і згасає радість. І навпаки − сім’я, яка живе радістю віри, повідомляє її оточуючим мимоволі; така сім’я є сіллю землі та світлом світу, закваскою для всього суспільства.

Дорогі сім’ї, живіть завжди у вірі та простоті, як Святе Сімейство з Назарету. Радість і мир Господа нехай зостануться завжди з вами!

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va