Загальна аудієнція 30 жовтня: Про спілкування святих

Дорогі брати і сестри, доброго дня,

Сьогодні я б хотів говорити про одну прекрасну реальність нашої віри, – про спілкування святих. Катехизм Католицької Церкви пригадує, що під цим виразом розуміються дві реальності: «спілкування з тим, що святе, зі святинею», і «спілкування між тими, хто святий, – між святими» (п. 948). Я зупинюся на другому значенні: мова йде про одну з найбільш втішаючих істин нашої віри, оскільки вона пригадує нам, що ми не самотні, що існує спілкування життя між тими, хто належить Христу. Спілкування, яке народжується з віри; справді, термін «святі» відноситься до тих, хто вірить в Господа Ісуса і стає частиною Його тіла в Церкві через Хрещення. Тому перших християн називали «святими» (пор. Ді. 9,13.32.41; Рим. 8,27; 1 Кор. 6,1).

1. Євангеліє від Івана засвідчує, що напередодні Своїх Страстей Ісус просить Отця про спілкування між учнями, кажучи: «Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в Нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти Мене послав» (17,21). Церква, у своїй найглибшій суті, є спілкуванням з Богом, близькістю з Богом, спілкуванням любові з Христом і з Отцем у Святому Дусі, яке переходить у братнє спілкування. Ці відносини між Ісусом і Отцем є «матрицею» зв’язків між нами, християнами: якщо ми є глибоко втягнутими в цю «матрицю», в цю палаючу піч любові, якою є Трійця, тоді ми можемо стати справді єдиним серцем і єдиною душею між собою, бо Божа любов спалює наш егоїзм, наші забобони, наші внутрішні і зовнішні поділи. Божа любов спалює також наші гріхи.

2. Якщо є ця вкоріненість у джерелі Любові, – в Бозі, – тоді виявляється також взаємний рух: від братів до Бога; досвід братнього спілкування веде до спілкування з Богом. Наша єдність між собою робить нас єдиними з Богом, пов’язує нас з Богом, нашим Отцем. Наша віра потребує підтримки інших, особливо у важкі хвилини. І якщо ми єдині між собою, наша віра міцнішає. Як це прекрасно підтримувати один одного в дивовижній пригоді віри! Я говорю про це тому, що прагнення замкнутися в приватності вплинуло на релігійну сферу настільки, що дуже часто буває важко попросити духовної допомоги у тих, хто розділяє з нами досвід християнства. Хто з нас не відчував невпевненості, розгубленості і навіть сумнівів на шляху віри? Всі, всі ми відчували це, навіть я. Всі. Це частина шляху віри, частина нашого життя. Все це не повинно дивувати, оскільки всі ми люди з притаманними нам недоліками і обмеженнями. Всі ми слабкі, у всіх нас є недоліки: не бійтеся їх. Вони є у всіх! Тим не менше, у ці важкі хвилини потрібно надіятися на допомогу Бога через синівську молитву, і, в той же час, важливо знайти в собі мужність і відкритися іншим, щоб попросити допомоги: допоможи мені, будь ласка, у мене така-то проблема. Скільки разів ми так робили, так, щоб, вирішивши цю проблему, знову зустріти Бога?! У цьому спілкуванні – спілкуванні, яке означає «загальне єднання» – ми всі єдині. Ми є однією великою родиною, всі ми, де всі члени допомагають і підтримують один одного.

3. І перейдемо до третього аспекту: спілкування святих виходить за рамки земного життя, виходить за рамки смерті і триває вічно. Це єднання між нами триває в іншому житті. Це духовне єднання, що народжується з Хрещення, не розбивається смертю, але, завдяки тому, що Христос воскрес, знаходить свою повноту у вічному житті. Існує глибокий і нерозривний зв’язок між тими, хто ще є паломниками в цьому світі, між нами, і тими, хто переступив поріг смерті, щоб увійти у вічність. Всі хрещені, що знаходяться тут, на землі, душі в чистилищі і блаженні, які вже в раю, утворюють одну єдину велику Родину. Це спілкування між землею і небом здійснюється особливим чином в молитві про заступництво. Дорогі друзі, ми володіємо цією красою, пам’яттю віри: це наша реальність, що належить всім, – реальність, яка робить нас братами, реальність, якою ми живемо на шляху віри, і яку ми знайдемо ще раз там, на Небесах. Давайте підемо цим шляхом з довірою, з радістю. Християнин повинен бути радісним, він повинен радіти тому, що у нього є багато хрещених братів, які йдуть з ним; він повинен мати підтримку і допомогу братів і сестер, що йдуть по тому ж шляху до Неба; а також допомогу братів і сестер, які перебувають на Небесах і благають Ісуса за нас. Підемо з радістю цим шляхом вперед!

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va