Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота дев’ятнадцятого тижня

Євангеліє

Лк. 5, 17–26

«Бачачи їхню віру, Ісус мовив: «Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!»

Бачимо в Євангелії, що тисячі людей ходили за Христом, а лише деякі зцілювалися. Зцілювалися ті, хто довіряв Богові, хто на Нього покладався цілковито. Саме віра цих людей була тим, що дозволяло їм отримувати зцілення від Господа.

Сьогоднішнє Євангеліє не вказує про чоловіка, який був хворий, розслаблений – чи він вірив, чи не вірив, навіть чи бажав, чи не бажав оздоровитися, а на те, що його принесли, певне, його друзі. І саме через їхню віру Господь прощає йому його гріхи і оздоровлює його.

І це дуже важливо для нас, що через нашу віру, нашу молитву за когось Бог може робити чудеса за нашою вірою, за нашою молитвою. Не лише дати нам, але й іншим. Тому наша віра має спроможність зробити багато чудес не лише для себе, але і для інших осіб.

Апостол

1 Кор 15, 58–16, 4

«А шодо збірки на святих, то робіть і ви так, як я був наказав Церквам палатським.»

Інколи, коли заходить справа про речі матеріальні, про гроші, ми як християни до кінця не можемо собі дати раду. Ніби кажемо, що це матеріальне, земне, про це не потрібно дбати, але бачимо, що ніхто не може без матеріальних речей і грошей обходитись.

Не річ в тім щоб щось мати чи не мати, посідати чи ні, справа вміти цим керувати. Кажуть, що нема бідних чи багатих. Є ті, кому Бог дав багатства і гроші, і ті, котрі потребують цього. Отже, ті, котрим Бог дав, мають добре розприділяти ці багатства для власних потреб і потреб потребуючих. Тому важливо розуміти, коли Бог посилає якісь багатства, гроші, дібра, що це не лише дає для нас. А коли ми вміємо більше віддавати, то Бог може більше покласти знову. У житті маємо такий досвід не раз. Коли ми дали, віддали, допомогли, може, з останнього, то Бог повертає нам вдесятеро. Тож вміймо тими багатствами, які Бог дав, ділитися з іншими людьми.

+Венедикт