Ангел Господній. Папа Франциск: Немає такого гріха, який змусив би Бога забути про нас

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Сторінка Євангелії від Луки цієї неділі показує нам Ісуса, Який на шляху до Єрусалиму увійшов до Єрихону. Це останній етап шляху, який втілює в собі сенс життя Ісуса, цілковито відданого пошукові і спасінню втрачених овець дому Ізраїля. Але чим ближче ця мета, тим більше росте навколо Нього ворожість.

Попри те, в Єрихоні відбувається одна з найрадісніших подій, наведених св.Лукою: навернення Закхея. Ця людина – втрачена вівця, його зневажають і цураються, бо він – митар, і більше того, він начальник всіх митарів міста, один з ненависних усіма римських окупантів, злодій і експлуататор. Ось яким був Закхей!

Не маючи можливості наблизитися до Ісуса, – йому не давав це зробити натовп, можливо, через погану славу про нього, – і будучи маленького зросту, Закхей виліз на дерево, щоб бачити Вчителя, котрий проходив мимо. Цей зовнішній жест, трохи смішний, висловлює, однак, внутрішній рух людини, яка намагається піднятися над натовпом, щоб мати контакт з Ісусом. Сам Закхей не знає про глибокий сенс свого вчинку; він не знає навіщо, але робить це; і він навіть не сміє сподіватися, що зможе скоротити відстань, що відділяє його від Господа; він згоден побачити Його хоча б коли Той тільки проходитиме. Але Ісус, проходячи поряд з деревом, кличе його по імені: «Закхею! зійди скоріше, бо сьогодні потрібно Мені бути в тебе в домі» ( Лк. 19,5 ). Ця маленька на зріст людина, зацькована усіма, яка знаходиться далеко від Ісуса, – вона ніби загублена у безвісті; але Ісус кличе її, і це ім’я, Закхей, на мові того часу, мало дуже красномовний сенс: “Закхей” означає “Бог пам’ятає”. Як це прекрасно: “Бог пам’ятає”.

Ісус пішов в дім Закхея, тим самим викликавши осудження всіх мешканців Єрихону, тому що в ті часи теж чимало пліткували. Люди говорили: “Як же так? У місті стільки хороших людей, а Він йде до цього митаря?” Так, тому що він був втрачений, а Ісус говорив: «Нині спасіння прийшло, бо й він син Авраама» (Лк 19,9). З того дня в дім Закхея увійшла радість, увійшов мир, увійшло спасіння, увійшов Ісус.

Немає такої професії чи соціального становища, немає такого гріха або злочину, який міг б стерти з пам’яті і з серця Бога хоча б одного з Його чад. “Бог пам’ятає”, завжди, Він не забуває нікого з тих, кого Він створив; Він – Отець, Він завжди в чуваючому і повному любові очікуванні побачити, як у серці Його чада відроджується бажання повернутися додому. І коли Він бачить це бажання, навіть ледь виражене, а часом майже неусвідомлене, то відразу йде йому назустріч, і Своїм прощенням полегшує для нього шлях навернення та повернення. Подивимося сьогодні на Закхея, який виліз на дерево: він смішний, але це жест спасіння. І я кажу тобі: якщо у тебе на совісті лежить тягар, якщо тобі соромно за те, що ти скоїв, зупинись, не бійся, подумай про те, що Хтось тебе чекає, тому що Він ніколи не перестає думати про тебе, Він думає про тебе. І цей Хтось – твій Отець, Бог, Який чекає тебе! Давай, піднімайся, як це зробив Закхей, вилізай на дерево бажання бути прощеним. Я тебе запевняю, що ти не розчаруєшся. Ісус – милосердний, Він ніколи не втомлюється прощати. Запам’ятайте це: Ісус саме такий.

Брати і сестри, дозволимо Ісусові кликати нас по імені! Почуймо в глибині серця Його голос, звернений до нас: “Сьогодні Мені треба бути в тебе в домі; Я хочу зупинитися в твоєму домі і в твоєму серці “, тобто в твоєму житті. І давайте приймемо Його з радістю: Він зможе змінити нас, перетворити наше скам’яніле серце в серце з плоті, може звільнити нас від егоїзму і зробити наше життя даром любові. Ісус це може. Дай Йому тільки поглянути на тебе.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va