Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок двадцятого тижня

Євангеліє

Лк.6, 24–30

«Любіть ворогів ваших, добро чиніть тим, які вас ненавидять»

Кожен з нас у своєму житті, певно, не раз був зранений кимось, хтось нам завдав болю, терпінь, страждань. Коли ми починаємо жити глибшим духовним життям, розуміємо, що ми не мали би до цих людей, які нам чинять прикрість, тримати непрощення і ненависть. А сьогоднішнє Євангеліє каже, щоб ми ще й любили їх.

Напевно, кожен з нас змагався з цим почуттям. І не завжди міг знайти в собі те почуття любові до ворогів, або й не знав, як їх любити – тих, хто завдав прикрості, якщо не нам особисто, то комусь, хто нам близький. Що значать ці слова Ісуса Христа? Любити – це не просто одна з чеснот. Любити – це уприсутнювати Бога. Як каже Іван Богослов: «Бог є любов». Якщо в моїх стосунках з кимось є неприязнь, гнів, ненависть, то, коли я намагаюся любити ту людину, я уприсутнюю в тих стосунках Бога. Бог є між мною і тою людиною. І вже не я стараюсь налагодити стосунки між нами, а Бог. Тому наша любов – не є тим, що виникає лише через наші зусилля, а тим, що вносимо Бога в ситуацію.

Любімо!

Апостол

Фл. 2, 12–16

«Усе робіть без нарікання і мудрування».

У своєму житті ми часто буваємо невдоволені, часто нарікаємо, часто конфліктуємо з іншими, бо кожен має якісь свої погляди, підходи, розуміння, своє думання. Господь каже, щоб ми все робили без нарікань і мудрувань. А для цього найперше має бути готовність прийняти те, що Бог нам посилає. Прийняти самого себе, яким я є, прийняти обставини, прийняти людей.

Що означає прийняти? Немовби дати згоду на те, що Бог дає. Так Бог нам все дає: нас самих, такими як ми є, обставини, людей. Часто ми цього не приймаємо, з цим не погоджуємось і бунтуємо. Тож спробуймо вслухатись, що робити нас закликає Господь, і виконувати все без нарікань і без мудрувань.

+Венедикт