Ісус звільняє нас від фаталізму, – Ангел Господній 17 листопада

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Євангеліє цієї неділі (Лк 21,5-19) містить першу частину промови Ісуса про останні часи. Ісус виголошує її в Єрусалимі, біля храму; і відправною точкою цієї промови послужили люди, що говорили про храм і про його красу, бо цей храм був прекрасний. Тоді Ісус сказав: «Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені» (Лк 21,6). Звісно, Його запитали: коли це станеться? Які будуть ознаки? Але Ісус переводить увагу з цих другорядних аспектів – коли це буде, як це станеться – на істинні питання. Їх два. Перше: не дати ввести себе в оману ложними месіям і не дати страху опанувати нами. Другий: жити часом очікування, як часом свідоцтва та наполегливості. І ми живемо в цей час очікування – очікування пришестя Господа.

Ця промова Ісуса завжди актуальна, навіть для нас, людей XXI століття. Він повторює нам: «Глядіть, щоб вас не звели: багато бо прийде в моє ім’я і буде казати: Це я» (Лк 21,6). Це заклик до розсудливості, – до цієї християнської чесноти, що полягає в тому, щоб розрізняти, де Дух Господній, а де дух зла. Справді, і сьогодні є ложні “спасителі” , які намагаються замінити Ісуса: лідери цього світу, гуру, навіть маги, – персонажі , які бажають залучити до себе уми і серця , особливо молоді. Ісус застерігає нас: «Не йдіть слідами за ними!», – Не ходіть за ними.

І Господь допомагає нам позбутися страху перед війнами, революціями, а також перед стихійними лихами, епідеміями: Ісус звільняє нас від фаталізму і від ложних апокаліптичних візій.

Другий аспект звернений до нас, як до християн і як Церкви: Ісус звіщає болючі випробування і гоніння, які повинні будуть пережити Його учні за Його справу. Однак при цьому запевняє: «Але волосина з голови у вас не пропаде!» (Лк 21, 18). Він нагадує нам , що ми цілковито перебуваємо в руках Божих! Ворожість, яку ми зустрічаємо через нашу віру, і наше слідування Євангелії є ще однією можливістю для свідоцтва: вона не повинні віддаляти нас від Господа, але навпаки, спонукати ще більше покладатися на Нього, на силу Його Духа і Його ласки.

У цей момент я думаю – і давайте зробимо це всі разом – подумаємо про багатьох наших братів і сестер християнин, які терплять переслідування через свою віру. Їх дуже багато, можливо, набагато більше, ніж в перші століття. З ними Ісус. Ми теж з’єднані з ними нашою молитвою і любов’ю. І ми навіть захоплюємося їхньою мужністю і свідченням. Це наші брати і сестри, які в багатьох куточках світу страждають через свою вірність Ісусу Христу. Давайте привітаємо їх від усього серця і з любов’ю.

Наприкінці Ісус дає обітницю, яка є гарантією перемоги: «Терпінням вашим спасете душі свої» (Лк 21, 19). Скільки надії в цих словах! Це заклик до надії і терпіння, до вміння чекати надійних плодів спасіння, довіряючись глибокому змісту життя та історії: випробування і труднощі є частиною великого задуму; Господь, – володар історії, – веде все до сповнення. Незважаючи на заворушення і нещастя, що тривожать світ, задум добра і ласки Божої сповниться! Це також і наша надія: йти цим шляхом, згідно з Божим задумом, який здійсниться. Це наша надія.

Це послання Ісуса змушує нас розмірковувати про наше сьогодення і дає нам силу приймати його з мужністю і надією, разом з Богородицею, Яка завжди йде з нами.

Джерело: http://popefrancis.org.ua