Важкі питання. Чи є серед служителів Церкви масони?

ПИТАННЯ: Чи є серед служителів Церкви масони?

ВІДПОВІДЬ: Думка Католицької Церкви про приналежність до масонства є однозначно негативною, тому неможливо бути масоном не тільки служителеві Церкви, а й будь-якій віруючій людині.

Хоча в Кодексі канонічного права немає згадки про це, незабаром після публікації Кодексу був оприлюднений документ Конгрегації віровчення (1983), в якому недвозначно підтверджується негативна оцінка Церкви щодо діяльності масонських асоціацій, оскільки їхні принципи завжди були несумісні з вченням Церкви, а, отже, належати до цих асоціацій заборонено.

«Віруючі, які належать до масонських організацій, − уточнює документ Конгрегації віровчення, − перебувають у стані тяжкого гріха і не можуть приступати до Святого Причастя». Далі в документі йдеться, що жодна місцева церковна влада не має права по-іншому сприймати масонські організації. Документ підписав кардинал Ратцінґер і схвалив Папа Іван Павло II, з волі якого цей документ і склали.

Конгрегація віровчення повинна була висловитися щодо цього питання тому, що останніми десятиліттями багато хто сумнівався в незмінності позиції Церкви стосовно масонства, а причиною стала саме відсутність у новому Кодексі канонічного права згадки про відлучення масонів від Церкви.

Насправді Церква засудила масонство багато разів. Ось тільки деякі документи Учительства на цю тему: Апостольська конституція «In eminenti» Папи Климента XII (1738); Апостольська конституція Папи Пія VII «Ecclesiam a Jesu Christo» (1821); енцикліка «Mirari» Папи Григорія XVI (1832), кілька енциклік Пія IX. Нарешті, енцикліка Папи Льва XIII «Humanum Genus» (1884), названа «Засудження філософського релятивізму і моралі масонства». У цьому документі Папа зазначає, що в його епоху масонство «поширилося з неймовірною швидкістю і, проклавши собі зухвалістю і обманом шлях у всі цивільні сфери, знайшло таку силу, ніби воно панує над державами». Лев XIII визначає головну мету масонів так: «Зруйнувати дощенту весь релігійний і громадський порядок, створений християнством, і створити свій порядок, надавши йому ім’я і підставу натуралізму».

Папа уточнює, що під масонством треба розуміти численні близькі йому за духом товариства, які пропагують абсолютну незалежність і владу людської природи і людського розуму, заперечуючи Божественне Одкровення. Тут Лев XIII додає, що серед масонів є й ті, хто не заперечують Бога, а, подібно до пантеїстів, спотворюють уявлення про Бога. Автор енцикліки приписує масонству «спрагу помсти, яка палає в серці Сатани проти Ісуса Христа».

Підтверджуючи думки своїх попередників, Папа Лев XIII пише: «Кому дороге католицьке віросповідання і власний порятунок, хай не живить ілюзію, що може зі спокійною совістю записатися, з якої б то не було причини, в масонську секту. Ніхто хай не обманюється показною порядністю: бо декому може здатися, ніби масони не нав’язують нічого, що суперечило б вірі й моральності. Але оскільки мета і природа таких сект є по суті своїй підступною, − неприпустимо ні згадувати про них, ні сприяти їм жодним чином».

http://ru.radiovaticana.va