Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 26 тижня

Євангеліє

Лк. 14, 12–15

«Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати».

Кожен з нас живе в певних обставинах: маємо рідних, наших батьків, братів, сестер, дружин, дітей, друзів, осіб, які нас підтримують, і людей, яких підтримуємо ми, яким довіряємо, які довіряють нам.

У суспільстві існує дуже багато різних груп, підгруп, які функціонують між собою і живуть з почуттям приналежності до якоїсь з них.

Для нас завжди ближчі ті, кого ми знаємо в силу тих чи інших обставин. Інші особи, яких ми не знаємо, є для нас чужі, не скажемо, що вони є нашими ворогами, але ж чужими нам, до яких тримаємо якусь дистанцію. До знаних нам осіб завжди ставимося з більшою симпатією. А до не знаних – можливо, не з антипатією, але з певною «байдужістю». Нам легко робити добро нашим знайомим, бо сподіваємось, що і вони нам цим віддадуть. Але Господь очікую від нас, що б ми робили добро кожній людині, яка створена на Його образ.

Знаємо, що Господь уособлює себе з ближнім, з кожною людиною: «Що ви зробили одному з ближніх, то ви Мені зробили». Те, що робимо будь-якій людині – робимо Богові. Бо якщо ми робимо добро лише тим, хто нам близький, – ми просто по-людськи робимо, бо вони нам близькі. Робімо ж добро для кожної людини, бо тоді ми будемо робити добро для Бога!

Апостол

1 Тим. 1, 1–7

«Ціль же того веління – любов зі щирого серця»

Апостол народів вказує на те, що навіть в християнських громадах повставали різноманітні підходи до християнського життя. Були суперечки, дискусії, байки, родоводи, пустослів’я, якого деякі хотіли вчити, а інші були вперті, самовпевнені.

Але Господь вказує на найважливішу річ в наших стосунках – це любов. І це для нас є великим знаком питання: чи ми все робимо з любові. Критерієм нашого християнського життя має бути те наскільки ми сповнені любов’ю до кожної людини, яку ми зустрічаємо, наскільки ми обдаровуємо любов’ю кожну особу, яку посилає нам Господь.

То ж маємо любити не лише тих, які нам близькі, але кожну особу, яку нам посилає Господь.

+Венедикт