Матео Річчі на один крок ближче до святості

Єпархіальна фаза канонізаційного процесу єзуїтського священика Матео Річчі, котрий був місіонером в Китаї, завершилась. Вчора справу беатифікації отця Річчі відправили до Конгрегації у справах канонізації святих.

Про це повідомив Клаудіо Джуліодорі, Апостольський Адміністратор італійської єпархії Мачерата, в якій у 1552 році народився Матео Річчі. Після того, як було зібрано усі необхідні документи для розгляду справи, розпочинається римська фаза канонізаційного процесу і буде призначено постулатора, відповідального за організацію зібраних матеріалів, що підтверджуватимуть святість людських і богословських чеснот кандидата до святості.

Монс. Клаудіо Джуліодорі, єпископ Мачерати, надав свіжого імпульсу (від січня 2010 р.) беатифікаційній справі, яка до того проходила дуже повільно. «Я сподіваюсь, що Папа Франциск надасть поштовх в напрямку євангелізації і діалогу з Китаєм», – зазначив він, додаючи, що розгляд цієї канонізаційної справи матиме вплив на відносини Апостольської Столиці і Китаю.

Окрім того, існує ряд факторів, які сприятимуть тому, що розгляд цієї справи нарешті отримає заслужену увагу Ватикану. Не лише Товариство Ісуса пов’язує отця Річчі із 17-го століття і першого в історії Папу-єзуїта. Деякі аспекти того, як Папа Франциск звіщає християнське послання, має дуже багато спільного із тим шляхом, який понад чотири століття тому обрав о. Річчі для того, щоб рятувати душі, розкинуті по великій імперії.

Матео Річчі не катапультували у «цей інший світ», яким був Китай – як він називав його, використовуючи слова, подібні до тих, які говорив Папа, представляючи себе у Римі ввечері 13 березня. Таким чином у різні куточки світу потрапляли на той час різні місіонери. В часи о. Річчі єзуїти вирушали на місію по одному або по двоє. Вони подорожували беззбройні до невідомих і чужих країн у всіх куточках світу. Християнське послання – це не прозелітизм, – часто повторює Папа Франциск. Матео Річчі був такої ж думки: християнське послання могло закоренитись в Китаї без богословської діалектики і без затирання місцевих культурних і духовних традицій.

На той час у Китаї було настільки поширене поганство, що було б марно і неправильно розробляти якісь стратегії для поширення християнського світу. Спочатку необхідно було «пробити лід». Місіонери представляли себе перш за все як носіїв корисних речей, як наприклад, геометрія Евкліда, знання географії, годинники, які Матео Річчі привіз китайським вченим в якості подарунків.

У тих складних культурних джунглях, якими був Китай, Матео Річчі намагався знайти серед великого різноманіття шкіл філософських думок таку, яка мала б хоча крихту схожості з його вірою, щоб згодом сіяти там християнське зерно, яке б не сприймалось як щось абсолютно чуже. Увага і турбота Папи Франциска до невіруючих є цілком згідною із підходом о. Річчі: «Ми повинні завжди просити прощення і з соромом дивитись на апостольські невдачі, спричинені браком відваги. Згадаймо хоча б, наприклад, перші місіонерські ініціативи Матео Річчі, які на той час виявились успішними», – говорив єпископ Риму під час зустрічі з Генеральними настоятелями.

За матеріалами vaticaninsider