Слово Митрополита Львівського на 32-у неділю по Зісланні Святого Духа, про Закхея
Слово Митрополита Львівського на 32-у неділю по Зісланні Святого Духа, про Закхея
1Тм 4,9-15; Лк 19,1-10.
Дорогі сестри і брати, наші чудові молільники,
час, який переживаємо, особливий, необхідно багато молитися, постити, благати Бога, щоб скоротив ті дні напруги та непевності. Маємо надію в Бога. бо написано в Євангелії: «І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні ті» (Мт 24,22). Молімося багато, просімо Господа, бо молитва однієї людини має велику силу перемагати усяке зло, а, додавши піст й милостиню – усе стає можливим в Бога.
Святий євангелист Лука описав надзвичайну подію, що відбулася у Єрихоні. Ісус Христос з апостолами прямували в Єрусалим, йдучи, відвідували принагідно різні поселення, Господь голосив людям добру новину та оздоровляв від їхніх недуг. Дорогою відвідали Єрихон, але більш вірогідно, що Спаситель спеціально прийшов сюди, щоб зустрітися з людиною, наділеною ім’ям Закхей. Це був доволі багатий та знаний чоловік у місті: начальник над митарями. Юдеї не любили таких, вважали їх запроданцями, зрадниками, тими, хто служить чужій владі та протистоїть своїм громадянам. Закхей – керівник митарів, мабуть, пройшов усі ступені цієї професії, починаючи від найнижчих щаблів до здобуття признання римських чиновників. Його поставили контролювати інших, йому довіряли, а це викликало невдоволення у власного народу, який вважав митника перебіжчиком та грішником. Невідомо чому він так дуже зацікавився приходом Ісуса в їхнє місто, бажаючи, хоч край ока побачити цю особу. Не розраховував на те, що він прорветься наперед й буде бачити Христа, бо знав, що люди його не люблять. Був свідомий того, що у його адресу говорили погані слова, ніхто б його не пропустив, навпаки, докоряли б цьому чоловікові ще й могли б штовхати, а до усього цього – малий ріст обмежував його. Бажання побачити Христа не давало Закхеєві спокою, тому, розрахувавши, вибрав дерево, забрався на нього та завис в очікуванні на гілці, щоб подивитися на Господа. Спаситель менше звертав увагу на осіб, що рухалися поруч, бо він прийшов у Єрихон до митника. Де ж цей зустріне Ісуса? Де вони побачаться та, яка буде реакція обох осіб? Закхей затаїв подих на дереві, внизу вже пройшла певна кількість осіб… Поміж листям схопив зором прекрасне обличчя Христа, але нічого не чув, бо навкруги панував великий гамір. А митар прагнув, теж, почути його голос та мову. Ось, Ісус зупиняється, а з ним увесь похід. Усі дивляться на Господа, а він вгору на Закхея. Називає його по імені та каже, що він прийшов до нього, бажає бути в його домі, а не в іншому. Натовп став нарікати й дивуватися, що Ісус забажав бути в домі митаря, якого усі вважали грішником. Хоч так усі заговорили, однак, у місті не знайшлося жодної людини хто б запросив Господа до свого дому, ніхто не запропонував Ісусові з апостолами відпочинку, напитися води та з’їсти шматок хліба. Де – ці добродії, що так нарікали та виявляли своє невдоволення? Коли б у наші дні представити собі щось подібного, як наприклад: Ісус Христос появився у Києві та зайшов до когось із посадовців на гостину, що давали накази стріляти та бити людей на майдані? Люди судили б Господа, нарікали б, сцена єрихонської давності із митником скоро би набрала розмаху. А Бог тим часом має свої плани, не земні, не гостина його там притягала, лише грішник, Закхей. І мабуть, намір Ісуса бути в гостях у митаря передалася йому глибоко духовно, тому він не зважав на стид, забравшись на дерево. Ця незручність сидіти на вітці, перетворилася Закхеєві у велику радість. Люди судили Бога, спокушалися, а Христос «прийшов шукати і спасти те, що загинуло», приніс спасіння для мешканців цього дому. Разом з тим, можна здогадуватися, багато інших друзів Закхея каялися та ставали на добрий, спасенний шлях життя. Велике матеріальне добро, яке посідав митар, від цього часу стало нічим в порівнянні з пізнанням Христа та його спасенної місії. Він – уже інша людина, йому не потрібно пригадувати про постанови, які він ретельно виконував: відразу віддав половину майна – решту, готовий повернути у чотири рази більше тим, кого покривдив. Як це важливо для усіх посадових осіб, різних директорів підприємств, всяких начальників, щоби не чинити кривди ближнім, працівникам, не використовувати свого положення для образи підлеглих. Бог знає усе, а кривду необхідно успішно направити; встигнути до цього часу, коли Господь покличе до себе на справедливий суд, де жодні юристи не зможуть нікого захистити.
Сьогодні наша Церква згадує про святого і богоносного Євтимія Великого, який посвятив своє життя служінню Богові. Цей святий прожив 97 років у постах, молитвах, недосипанні й постійній чуйності. Перебув 68 років в пустині на розмові з Богом та роздумуванні про нього. Коли один із монахів, на ім’я Теодозій, поширював єресь та прихилив на свій бік цісареву Євдокію, мучив й вбивав з допомогою війська тих, хто не приймав його поганого вчення, святий Євтимій з монахами молилися та постили. Сталося те, що після 20-ти місяців єретик Теодозій втік, залишивши у Єрусалимі патріарший престол, який здобув силою, а цісарева каялася та просила преподобного Євтимія, щоб примирив її з Церквою. Ось, сила посту та молитви, довіри до Бога та благання його про справедливість. І у нашому випадку, коли у суспільстві триває напруженість, протистояння, тривога та непевність, необхідно багато молитви, посту та довіри до Бога.
Дорогі сестри й брати, пам’ятаймо, що ненавистю, шалом та гріхом неможливо перемогти зла, тільки добром та великим благанням до Бога осягнемо в нашій країні мир, злагоду та взаємну пошану. Необхідно в це вірити й переміняти наші серця на більш благі та смиренні перед Господом. На Синоді нашої Церкви, який ми закінчили вчора (01.02.2014), єпископи на чолі з Блаженнішим Святославом підписали звернення до влади та народу, щоб припинити насильство й закликали наших вірних постити та молитися у цьому намірі. Ми запросили усю нашу Церкву в Україні постити почергово від понеділка до п’ятниці включно та молитися кожного дня спільно о 21 годині там, де знайдемося, не залишаючи усіх інших молінь, які ми практикуємо, поки не буде ладу в Україні. Вірним нашої Архієпархії запропоновано піст на кожний вівторок, хто зможе на воді, хто на хлібі та воді, а, хто в інший спосіб по можливості його практикуватиме. Ми чуємо із засобів масової інформації, як дехто закликає до боротьби, але зла ніколи не побореться злом. Ісус Христос собою розіп’яв зло на хресті! Святий апостол Павло закликає: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рм 12,21). Пресвята Богородице, рятуй наш народ від кровопролиття, насилля та безладдя, а допоможи привернути спокій, злагоду та довіру!
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
2 лютого 2014 р.Б. храм Святого Василія Великого, (м. Львів-Рясне-2)
Джерело: www.ugcc.lviv.ua
About The Author
