Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота Першого Тижня Великого Посту

Євангеліє

Мр. 2, 23–3, 5

«Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи»

Ми знаємо, що в Старому Заповіті, згідно з Господньою настановою, було велике пошанування суботи як дня Божого, дня святого. Але бачимо у вшануванні дня суботнього, як і в будь-якій ділянці свого життя, людина часто може витворювати собі невірні підходи. І бачимо тоді вже сталось було так, що святкування суботи було заради традиції. Або, ліпше буде сказати, що ті чи інші звичаї, порядки, які додали самі люди до почитання суботи, почиталися самі в собі. Вони і їх виконання ставали для людей немов би ідолами. І часто забували, для кого це все робиться, і замість вшановувати Бога і дбати про людину як вінець Його творіння, люди дбали лише про виконання тих чи інших правил і постанов.

Сьогодні Господь саме на це звертає увагу: що є важливішим? Чи Бог і людина як Його улюблене творіння, чи те, що встановила сама людина: порядки, правила, закони? У контексті цього, перебуваючи у часі Великого Посту, маємо поглянути на своє життя. Наскільки наше життя і наше богопочитання згідне з Божою волею і наукою Церкви? Чи я поклоняюся Богові та виконую Його настанови, чи під видом служіння Богові перебуваю в полоні якихось своїх правил і підходів?

І зрозуміти відповіді на ці питання дуже легко: що більше ми живемо Богом, то більше Його виявляємо в своєму житті. А якщо нами керують обставини, то це свідчить, що ми дуже далеко від Бога і Його волі.

Апостол

Євр. 1, 1–12

«Він говорив до нас через Сина»

Усе існування людини, Всесвіту, наскільки ми можемо осягнути своїм розумом чи уявою, є виявом великої Божої любові. Ця любов була від віків і буде на віки віків. Але 2000 років тому сталось щось особливе, про що ми знаємо, але сутність чого нам тяжко вловити, – народився Господь.

Бог, Якого людина не могла уявити, бо в Старому Завіті було заборонено зображати Бога, цей Бог з’являється в людській поставі. У всі ті мільйони галактик, але саме на нашій Землі, невеличкій планеті, приходить на світ Господь, через Свою любов до нас стається людиною, щоб спасти увесь світ, але кожного з нас зокрема.

Народження Сина Божого відбулося задля кожного з нас, бо Бог так полюбив світ, що дав Свого Сина. Задумаймось про цінність цієї події у нашому житті, щоб змогти осягнути її велич і застосувати її плоди у своєму житті.

+Венедикт