Чи можна мати віру, не приймаючи всіх її істин?

ПИТАННЯ: Чому якщо людина приймає тільки частково істини католицької віри, то вже вважається, що вона втратила віру, а в екуменічних стосунках вважається, що «в нас одна віра, тому що важливіше те, що об’єднує, ніж те, що розділяє»?

ВІДПОВІДЬ: Абсолютно правильно: справжня віра передбачає прийняття істини у всій її повноті, і заперечення будь-якої з істин віри тягне за собою втрату віри як такої. Святий Тома Аквінський писав, що віра або приймається цілком, або, при запереченні однієї її істини, втрачається цілком.

Віра не означає прийняття очевидного, інакше це не можна було б назвати вірою. Людина віруюча приймає якусь істину віри, оскільки довіряє тому, хто передає їй цю істину, тобто Богові через Його Церкву. Якщо ми не приймаємо чогось із відкритого Богом, то наша прихильність до Бога пояснювалася б не вірою, не довірою, а нашим людським розумом, який вирішує наскільки доречно прийняти ту чи іншу істину.

«У будь-якому акті віри, – писав святий Тома Аквінський, – коли ми приймаємо чиїсь слова, найголовніше і заключне – це Той, чиєму слову ми віримо». Таким чином, той , хто приймає християнську віру, долучається своєю волею до Христа і до всього, що стосується Його вчення. Тому, стверджує святий Тома, зневіритися можна двома способами: відкидаючи Самого Христа або, навіть за бажання долучитися до Нього, відкидаючи ті речі, яких Він вчить.

При цьому необхідно розділяти об’єктивну і суб’єктивну повноту віри. Об’єктивна повнота – це повне прийняття відкритих Богом істин. Суб’єктивна повнота – це намір людської душі прийняти всі істини, але при цьому людина, через недостатню освіту або з інших міркувань, фактично не приймає до кінця вчення Христа.
З цього випливає, що ті, які не перебувають у повному спілкуванні з Католицькою Церквою, мають суб’єктивну повноту віри, але не мають об’єктивної.

Навіть коли ми говоримо про єресі, необхідно розрізняти формальну і матеріальну єресь. Формальна єресь – це коли людина свідомо і наполегливо відмовляється прийняти якусь істину віри, знаючи, що цієї істини авторитетно вчить Церква. Матеріальна ж єресь – це коли людина щиро вважає свою помилковість істиною. У цьому сенсі, формальна єресь веде до втрати віри, чого не можна сказати про матеріальну єресь.

Разом з тим варто додати, що поділ між християнами – це причина того, що деякі відкидають Христа. Тому екуменічний рух, пошук єдності християн – це важливий аспект церковного життя. І хоча в католиків і братів, що відокремилися, є чимало того, що їх розділяє, все ж важливіше те, що нас об’єднує: наприклад, віра у Божественне Одкровення, у Бога єдиного в Трійці, у Божественність Ісуса Христа, в Його Втілення, Страсті, відкупительну смерть і Воскресіння.

Екуменізм не заперечує відмінностей у вірі, але для досягнення єдності важливіше звертати увагу на те, що нас зближує.

За матеріалами: http://ru.radiovaticana.va