Папа перед “Ангел Господній”: помолимось, щоб не бути сліпими на Бога і Його благодать (повний текст)

Сьогоднішнє Евангеліє представляє нам історію чоловіка, сліпого від народження, якому Ісус повертає зір. Довга розповідь починається від сліпого, який починає бачити і закінчується, і це дуже цікаво, зрячими, які залишаються сліпими в душі. Цьому чуду апостол Іван присвятив тільки два вірші, бо євангелист хоче звернути увагу не на чудо, як таке, але на те, що відбувається пізніше, на дискусії, які це диво викликало. Також і на пересуди. Багато разів добрі справи, вчинки милосердя викликають пересуди, дискусії, тому що деякі люди не хочуть бачити правди. І тому євангелист Іван хоче звернути увагу на те, що також трапляється і в наші дні, коли робляться добрі справи. Спочатку оздоровленого сліпого взяв на допити здивований народ, який бачив чудо, а потім також фарисеї. Вони взяли на допити навіть його батьків. Наприкінці зцілений сліпий починає вірити і це найбільше ласка, яку зробив Ісус: не тільки бачити, а й пізнати Його, бачити Його як “світло світу” (Ів 9,5).

В той час, коли сліпий поступово наближається до світла, фарисеї навпаки, все глибше впадають в свою внутрішню сліпоту. Закриті у своїй презумпції, вважають, що вже отримали світло: тому не відкриваються на правду Ісуса. Вони роблять все, щоб відмовитися від доведеного. Вони сумніваються в ідентичності оздоровленого чоловіка. Потім не визнають діяння Бога в оздоровленні, приймаючи як виправдання те, що Бог не діє по суботах. Вони навіть почали сумніватися, чи цей чоловік дійсно народився сліпим. Їх закритість на світло стає агресивною і призводить до того, що оздоровленого чоловіка вони виганяють з храму.

Шлях сліпого проходить у кілька етапів, що починається від пізнання ім’я Ісуса. Він не знає нічого про Христа, тому говорить: “Чоловік, якого звуть Ісус помазав мені очі” (Ів 9,11). Після наполегливих запитань фарисеїв, він визнає Ісуса за пророка (17) і потім за чоловіка близького до Бога (Ів 9,31). Пізніше, коли його вигнали з храму, Ісус знаходить його і відкриває йому “знову очі”, коли показує йому своє справжнє обличчя: “Я Месія” сказав йому Ісус. У той момент, чоловік, який був сліпим, вигукнув: “Вірую Господи” (Ів 9,38) і віддав Йому шану. Цей уривок з Євангелія, розповідає про драму внутрішньої сліпоти багатьох людей. Також і про нашу драму, тому що ми іноді маємо моменти внутрішньої сліпоти.

Наше життя іноді подібно сліпому, який відкрився на світло, відкрився на Бога, відкрився на Його милість. Іноді, на жаль, трохи схоже на фарисеїв: з висоти нашої гордості ми засуджуємо інших, навіть Господа!

Сьогодні ми покликані відкритися на світло Христа, щоб приносити плоди в нашому житті, щоб усунути вчинки, що не є християнськими: ми всі християни, але всі маємо іноді нехристиянську поведінку; поведінку, яка є грішною. Тому ми повинні покаятися з цього і відкинути таку поведінку, щоб рішуче крокувати дорогою святості, якої початок в таїнстві Хрещення і в хрещенні ми всі просвітлені, щоб, як нагадує нам апостол Павло, змогли вести себе як “сини світла” (Еф. 5, 8), зі смиренням, терпеливістю і милосердям. Ці вчителі закону не мали ні смирення, ні терпеливості, ні милосердя. Я хотів би вам запропонувати сьогодні, коли повернетеся додому, взяти Євангеліє від Івана і прочитати цей уривок з 9 розділу. Це буде вам корисно, ви зможете побачити цей шлях від сліпоти до світла і цей інший недобрий шлях, який веде до глибшої сліпоти. І запитаємо себе: яким є наше серце? Яким є моє серце, яким твоє, якими є наші серця? Або я маю відкрите серце чи закрите? Відкрите чи закрите перед Богом? Відкрите чи закрите до ближнього? Ми завжди маємо в собі якусь закритість, що народилася з гріха і помилок: але ми не повинні боятися! Відкриймо себе на світло Господа: Він завжди чекає нас, щоб ми стали краще бачити, щоб дати нам світло, щоб пробачити нам. Не забуваємо про це: Він завжди чекає нас.

Доручімо Діві Марії нашу мандрівку постом, щоб і ми, як зцілений сліпець, з благодаттю Христа змогли “прибути до світла”, крокувати вперед у світлі і відродитися до нового життя.

Після молитви папа традиційно вітав численних паломників, що зібралися на площі св. Петра, особливу увагу звернувши на групи віруючих з різних міст Італії.

За матеріалами http://be.radiovaticana.va