Папа перед “Ангел Господній”: немає межі для Божого милосердя (повний текст)

Ісус запрошує кожного вийти з могили гріхів, з в’язниці брехні та егоїзму, зазначив Папа Франциск перед молитвою «Ангел Господній» 6 квітня 2014 на площі св. Петра. Підставою для його роздумів стало євангеліє про воскресіння Лазаря. Саме цей фрагмент Євангелія не дозволяє забути християнину, що після смерті його чекає нове життя – повне і безсмертне. Історія Лазаря, вважає Святіший Отець, показує наскільки безмежна благодать Божа і наскільки далеко має сягати навернення і зміна життя. Воскресіння людини починається тоді, коли вона вирішує жити за заповідями Христа, коли скидає з себе маски і повертає справжнє обличчя, яке є відображенням Божого образу. Вигуком, спрямований до Лазаря: “Вийди”, Ісус, як володар життя, звертається до кожного, оскільки всі ми відзначені смертю, нагадав Святіший Отець.

Повний текст:

Євангеліє цієї П’ятої неділі Великого посту оповідає нам про воскресіння Лазаря. Це “кульмінація” чудових знаків, здійснених Ісусом: жест дуже значний, Божественний настільки, що навіть первосвященики повинні були його визнати, але дізнавшись про нього, прийняли рішення вбити Ісуса (пор. Ів 11, 53). – зазначив Папа.

Лазар вже три дні був мертвий, коли Ісус прийшов. І сестрам Марті та Марії Він каже слова, які назавжди збережуться в пам’яті християнської спільноти: “Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме. А кожен, хто вірує в Мене, не помре ніколи”(Ів 11, 25). Згідно зі словами Господа ми пам’ятаємо, що життя тих, хто вірить в Ісуса і дотримується його заповідей, після смерті буде перетворене в нове життя, життя вповноті і життя безсмертне. Як Ісус воскрес зі своїм тілом, але не повернувся в земне життя, так і ми воскреснемо з нашими тілами, які будуть перетворені в тіла прославлені. Він чекає нас з Отцем, і в силі Святого Духа, який воскресив Його і воскресить тих, які є одне з Ним.

Перед запечатаним гробом свого друга Лазаря, Ісус “крикнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди”. І вийшов померлий з ногами і руками, обв’язаними полотном, та обличчям, хусткою обмотаним”(Ів 11, 43-44). Цей крик звернений до всіх людей, тому що ми всі відзначені смертю, всі ми. Це голос того, хто є господарем життя і хоче, щоб всі “мали його в повноті ” (Ів 10,10). Христос не погоджується на наші гробниці, які ми побудували нашим вибором на користь зла і смерті, нашими помилками, нашими гріхами. Він не змирився з цим! Він запрошує нас, і навіть зобов’язує, вийти з гробниці, в якій нас замкнули наші гріхи. Він настійно закликає нас вийти з темряви в’язниці, в якій ми себе замкнули, задовольняючись життям брехливим, егоїстичним, посереднім. “Вийди”, – говорить Він, “Виходь”. І це прекрасне запрошення до справжньої свободи, до осягнення слів, які Ісус говорить кожному з нас сьогодні. Запрошення до звільнення від “полотна” марнославства. Оскільки саме марнославство робить нас рабами, рабами себе, рабами багатьох ідолів, багатьох речей. Наше воскресіння починається тоді, коли ми вирішуємо прийняти цей наказ Ісуса вийти на світло, до життя, звільнитися від наших масок, які маскують гріхи. Маски повинні впасти! Ми повинні мати мужність повернути наше справжнє обличчя, створене за образом і подобою Бога.

Жест Ісуса, яким воскрешає Лазаря, демонструє, як далеко може завести сила Божої благодаті, і як далеко повинні досягати наше навернення і зміна. Немає межі для Божого милосердя щодо кожного! Добре запам’ятайте це! Господь завжди готовий підняти надгробну плиту наших гріхів, яка відділяє нас від Нього, Який є світлом живих.

За матеріалами http://be.radiovaticana.va