Країна, яка на Страсну седмицю починає військові дії проти сусідньої країни, не може називатися християнською

Країна, яка на Страсну седмицю починає військові дії проти сусідньої країни, з якою її пов’язує культурна традиція і православна віра (аж до юрисдикційної єдності УПЦ і РПЦ), – не може бути або називатися християнською. Це країна, яка маскується під християнство так само як її “зелені чоловічки” маскуються під ліс. А життєвість російського християнства, здається, того ж роду, що і життєвість зелених листків, намальованих на формі окупантів.

Подоба, уявність, але не щось присутнє в світі реального.

З тими чи іншими втратами від “зелених” ми відіб’ємося. Але межа християнства сучасної Росії вже виявлена: російське християнство закінчується там, де починаються російські національні інтереси. Мовчання вищих єрархів Церкви в Росії з української проблеми несподівано для українського суспільства, але цілком логічно з історичної точки зору. Це мить торжества державної Церкви Російської Федерації.

Мовчання тут означає схвалення. Церква земна чекає нової імперської державної одежини, в яку вона зможе помістити своє ніжне тіло. А коли ця одежинка буде зношена, земна Церква буде шукати заступництва вже нової, непутінської влади. Чи видасть така їй нову генеральську форму? Сумнівно.

Швидше за все, земна Церква буде вимушено так і простувати вглиб історії в архаїчному дореволюційному мундирі. Ніби нинішній російський казак – наряжений в бутафорський мундир і з підробленою бойовою шаблею.

БЛОГ СВЯЩЕНИКА ПЕТРА ЗУЄВА, 14 квітня 2014 р.

За матеріалами www.portal-credo.ru