Великоднє послання митрополита Василія Семенюка

«Вчора нас поховано з тобою Христе; встаємо сьогодні з тобою воскреслим, бо вчора нас з тобою розп’ято. Тож і нас прослав, Спасе, у царстві своїм» (з канону Пасхи, пісня 3).

Всесвітліші та всечесніші отці, високопреподобні та преподобні отці, брати та сестри, дорога семінарійна спільното, возлюбленні в Христі брати та сестри.

Христос Воскрес!

«Цей провіщений і святий день, перший по суботі, царський і Господній, свято над святами і торжество всіх торжеств; в цей день прославляймо Христа навіки» (З канону Пасхи, пісня 8). Почувши цю потішну звістку про Воскресіння Христове, спішімо сьогодні, разом із апостолом Петром та жінками-мироносицями, поділитися з усіма цією радістю, доносячи їм правду про любов Бога до людини, любов до всіх нас. Воскресіння Христове є основою християнської віри, яка цілковито залежить від правди свідчення, що Христос воскрес із мертвих.

Дорогі в Христі! У цей тривожний та багатий на події рік, у ці святкові дні Великодня ще раз маємо нагоду разом з ангелами – першими свідками Христового Воскресіння – пережити Таїнство Воскреслого. Воно є дійсним Таїнством, подробиці якого ніхто з євангелистів не описує; Воскресіння відбувається у Божій таємниці між Ісусом та Отцем; його не можна зобразити, бо воно не піддається людському досвіду.

Це Таїнство відбувається в тіні могутнього пророчого знаку – переходу через море. Сповняючи це пророцтво, Христос, так само, як і ізраїльський народ, ведений Богом, занурився у води Червоного моря і перейшов їх безпечно. Для Господа цим зануренням стала Голгота і триденне перебування у полоні смерті. Силою цього пророчого знаку Христос, зійшовши у води смерті – Голготи, одночасно виходить з вод життя – порожнього Гробу. Церква оспівує це Таїнство словами: «Зійшов ти, Христе, в глибини підземні, і розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених, і на третій день, як і з кита Йона, воскрес ти із гробу» (З канону Пасхи, пісня 6). Так Христос здійснює перехід від смерті до життя, від землі до небес, від рабства до свободи.

Вихід з «дому неволі», кульмінаційною подією якого є перехід через Червоне море, позначає час народження «Синів Ізраїля» як «Народу Божого». З рабів єгиптян вони перетворюються на синів Всемогутнього Бога; невільники отримують гідність свобідних людей.

Щоб правдиво та глибоко пережити подію Світлого Христового Воскресіння, мусимо супроводжувати Христа у Його переході через води мороку та смерті – до життя вічного, яке проголошує остаточний тріумф над смертю. Щоб досягнути з Христом воскресіння, мусимо бути з Ним також і на Голготі. У світлі цього випробування наш український народ отримує шанс народитися як свобідний «Народ Божий», а кожен християнин – отримує шанс стати свобідною дитиною Божою. Святий євангелист Іван навчає, що Христос – Слово «… тим, які прийняли його, дав владу стати Божими дітьми, тим, які вірять у його ім’я» (Ів. 1, 12).

У цьому році наша Церква згадує 25-у річницю виходу з підпілля та її легалізації. Ця подія завершила катакомбну епоху в нашому церковному житті – епоху мучеництва та переслідування.

Подібно як Христос перед своєю хресною смертю пройшов через подвійний суд перед Пилатом та перед синедріоном, так і наша Церква пройшла через численні судилища несправедливих звинувачень. Пройшла через глузування та насмішки. У найдраматичніші моменти загострення переслідувань лунав з її уст крик покинутості: «Боже мій, Боже мій, чому ти покинув мене?» (Мт. 27, 46), який, як і у Христа розп’ятого, свідчив про горе народу, пригніченого безбожним режимом. Так як одежу Христа розділили кати, так кидали жереб на наші храми. Проте наша церква вистояла. Тому ще раз маємо нагоду визнати істину нашої віри, що світло Христа Воскреслого перемогло темряву раз і назавжди.

Дорогі брати і сестри! Правдою є те, що радість цьогорічних Великодніх свят затьмарена сумом важких випробувань, котрі проходить наша держава та її народ. Кров Героїв Небесної сотні, жертви серед військових та палких патріотів, іноземна агресія, інші загрози приносять смуток і тривогу в кожну українську родину. Розрадити нас може усвідомлення правди, що Христова жертва була заради нас, а Його Воскресіння свідчить про непоборність того, хто щиро сповняє Божу волю. Пригадую в цей світлий день ту велику надію, якою наповнювало свято Воскресіння Христового серця наших братів та сестер в еміграції. У дні великодньої радості вони вітали один одного привітанням, яке сьогодні надихає й нас: «Христос Воскрес! Воскресне Україна!».

«Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим що ненавидять нас, простім все з Воскресінням, і так заспіваймо: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував»(стихири Пасхи).

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Благословення Господнє на Вас!

†Василій Семенюк,

архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ

Дано в Тернополі при архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці на свято Благовіщення Пречистої Діви Марії 7 квітня 2014 року Божого

Джерело: www.tze.org.ua