Великоднє послання Преосвященного Владики Тараса Сеньківа, О.М. Єпископа Стрийської Єпархії УГКЦ
Всесвітлішим, всечеснішим отцям, високопреподобним і преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі вірним Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви
Христос Воскрес!
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа,
що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії
через воскресіння Ісуса Христа з мертвих…для нас,
яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння…
(1Пт.1.3,5)
Дорогі в Христі браття і сестри!
Цього року світлий Празник Христового Воскресіння ми святкуємо в часи, які проживаємо в очікуванні грядущих випробувань, а пропаганда цинічної брехні та відверта воєнна агресія проти Української держави приносять у наше життя непевність та тривогу. Не обійшли стороною ці обставини і нашу Церкву, яка вже зазнала перших гонінь.
Смерть вирвала з поміж нас вже більше сотні найкращих синів і дочок, і не видно кінця її новим зазіханням. Ця кровоточива рана, разом зі стражданнями тисяч скалічених, стала спільною трагедією для нашого суспільства. Та ми теж стали свідками і учасниками колективної маніфестації солідарності, самопосвяти та людського благородства, пробудження величі духа народу, скріпленого вірою у перемогу правди і справедливості над злом і беззаконням. Так сьогодні, всупереч всім трагічним обставинам і випробуванням, долаючи відчай та окови минулого, народжується наша справжня свобода, наше нове майбутнє у наверненні до Бога та об’явленні Його батьківської, діяльної присутності в нашому сьогоденні.
Український люд проживає весну національного та духовного обновлення, “революцію гідності”, вписану вже до історії кров’ю сотень наших братів і сестер та освячену жертвою “Небесної сотні”. Це про них сказано: “Герої не вмирають”! І для нас у цих словах – все торжество Великодня!
Там де смерть зухвало зазіхає на гідність та безцінність людського життя, зростають пагони непохитної віри у Христове Воскресіння. Це віра у нездоланність Божої любові, у тріумф життя над гріхом і смертю; віра, з якої родиться жива надія у Божу вірність, як запевнення остаточного воскресіння всіх. Така надія не засоромить, бо Той, хто воскресив Христа із мертвих, запевнив цим, що оживить і наші смертні тіла, (Пор. Рм.5,5; 8,11), щоб наша віра і надія були на Бога. (Пор. 1Пт.1,21)
Тому у визнанні: Христос Воскрес із мертвих! – скривається ядро нашої віри та сила нашої живої надії, яка, ведучи нас дорогами сьогодення, пов’язує з усією історією спасіння, та спрямовує до здобуття Богом приготованого майбутнього, ісповідуваного нами у Символі віри: “Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.”
Йдеться про надію, здатну внести радикальні зміни у саме наше відношення до життя. У Пасхальному таїнстві Бог проголосив суддею живих і мертвих Христа, розп’ятого і воскреслого, який своєю смертю дарував відпущення гріхів усім, хто вірить в Нього. Безконечна вартість Христової жертви примирення, спонукує нас жити по новому, усуваючи зі свого серця старий квас злих схильностей та пороків, щоб перебувати перед Божими очима чистими та правдивими, стати неоскверненим приносом на Його вічну прославу. Такі зміни настають тоді, коли Богові дозволяємо бути чинним у нас, коли Йому безумовно довіряємо, бо Воскресіння досвідчує: Боже починається там, де закінчується людське.
Але наша надія на воскресіння стосується не лише будучого віку. Вона міняє наше сьогодення. Правдою є, що по Христовому воскресінню все у світі продовжується так, як було перед тим: постійно присутня смерть та все, що з нею пов’язане: ненависть, насилля, терпіння, поділи, ворожнеча, гріхи… Та над усім цим займається світанок нової дійсності, перед якою безпорадні час та всі сили світу: паросток віри у вічність любові, яку сам Дух Воскреслого вливає до наших сердець, та дає надії непохитну впевненість, відвагу та радість. Нею можемо хвалитися, як чимось абсолютно певним. “Оправдані ж вірою, – каже св. ап. Павло – ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. Та й не тільки це, але ми хвалимося і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, терпеливість – досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в наші серця Святим Духом, що нам даний.” (Рм.1.1-5)
Перед лицем всіх труднощів та трагедій земного життя маємо запевнення: терпіння та смерть не є тим останнім словам, але передостаннім… Після них наступає воскресіння, життя і радість. Після кожної Страсної п’ятниці приходить Великдень. Але не лише “після”, бо для того, хто вірить, воскресіння починається вже тут і зараз. Воно дає справжній зміст та значення кожній жертві, принесеній з любові до правди та справедливості, кожному ділу милосердя, прощення, є серцем людського благородства та великодушності.
Воскреслий Спаситель, перебуваючи у славі Отця, не залишається для нас незбагненними, бо продовжує перебувати з нами у Церкві, якій повірив послання звіщати радісну звістку та свідчити про Його воскресіння для цілого світу. Церква стає простором преображення нашого земного життя до життя вічного через сопричастя у Божому житті, дарованого нам Христом у святих Таїнствах, особливо у його Євхаристійній жертві.
У Євхаристії стаємо учасниками Христової смерті і воскресіння, коли руками священика приносимо на вівтар нашу жертву під символами хліба та вина – жертву з плодів землі та нашої праці, та складаємо її перед лицем Всемогутнього Бога. Те, що даємо – втрачаємо, але лише на мить. Бо по жертвоприношенні настає освячення та причастя.
Дістаємо види того самого хліба та вина, але освячені та перемінені у прославлене Тіло і Кров воскреслого Христа. Хліб та вино символічно представляють цілість людського життя. І той, хто відважиться його безумовно принести на вівтар Богові, прийме його знову, але у стократ більше, перемінене та ославлене. Таїнство життя Воскреслого вступає до часу нашого буття повнотою вічності, та стається нашим здобутком. Вічний Великдень, мов обіймами Божественної любові, єднає великодушні жертви кожного благородного серця з жертвою Христа Спасителя та дарує участь на Його пасхальному торжестві.
Серед сучасних життєвих випробувань віра у воскресіння з мертвих та надія на життя вічне приносить людському серцю мир та радість. Для Воскреслого Христа не існує жодної перешкоди, щоб серця, терплячі за вірність Йому, наповнити небесними плодами своєї перемоги. Вони перемінюють страждання та жертви у радість та славу, а безсиллям геройської любові долають наймогутніші бастіони цинізму, брехні та насилля.
Наша надія у Господі, що своєю смертю смерть подолав, а своїм воскресінням дарував нам вічний мир, в його ж силі наше життя стає дорогою до воскресіння та вічного життя у домі Небесного Отця.
Бути у сьогоднішньому часі таким свідком віри у воскресіння мертвих та надії на життя вічне – є тим найціннішим даром, яким ми, віруючі люди, можемо кріпити на дусі наш народ, та спричинитися до обнови цілого світу.
Дорогі у Христі отці, ченці і черниці, улюблені браття і сестри. Об’єднаний з усіма у світлі Христового Воскресіння, бажаю Вам живої надії на Бога в подоланні всіх життєвих викликів. Нехай Христос – Наша Пасха, буде Вашою силою, кріпостю у вірі та дарує відвагу бути його вірогідними свідками у цьому світі, щоб бережені материнським Покровом Пречистої Діви, Ви вірно зростали у святості та всякій правді, поступаючи в дорозі до небесної Батьківщини.
Нехай мир Христовий перебуває з усіма Вами.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
+ Тарас Сеньків, О.М.
Єпископ Стрийської Єпархії
УГКЦ
Дано при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці
у Квітну Неділю,
14 квітня 2014 року Божого.
Джерело: http://stryi.ugcc.org.ua
About The Author
