Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Воскресіння

У часі Воскресіння ми завершуємо спів воскресного тропаря словами: «… і нам дарував життя вічне!» Це слова, які ми повторюємо з року в рік, але чи ми віримо в те, що Господь нам ДАРУВАВ життя вічне? Що воно нам вже ПОДАРОВАНЕ, воно вже є наше?

І тепер цей дар вічного життя ми маємо лише прийняти і ним жити. Якщо ми цього не зробили, то, напевно, головна причина того, що ми надто заглиблені у наших земних справах, проблемах, бажаннях, пошуках, здобутках… Що ми цілковито несвідомі того, що маємо найважливіший дар, який на нас чекає – життя вічне.

Вічне життя – це не лише той момент, який настає після смерті. Кожна молитва і читання Євангелія – це зустріч з Богом, кожне Святе Причастя – це початок життя вічного, початок Божого Царства. І наш клопіт є в тому, що ми цього не переживаємо, цього не усвідомлюємо. Але якщо будемо цього свідомі, то не тільки в молитві чи в таїнствах Церкви здобудемо здатність ставати учасниками Божого Царства. Бож будемо спроможні ставатимемо причасниками цього життя вічного кожної миті нашого життя. Якщо ми зустрічаємося з Богом, то вже причащаємося цією вічністю, яка на нас чекає і якою Бог вже нас обдарував.

Апостол

Ді. 1, 1–8
«Будете моїми свідками»

Все, що стається в бутті людства, житті кожного з нас, стається тому, що Бог хоче добра кожній людині. Так і в події Воскресіння Бог хоче добра кожній людині, хоче, щоб ми стали учасниками життя вічного. Але Бог не тільки хоче, щоб ми були учасниками життя вічного, але, щоб були свідками цього життя для інших людей. Всі ми одні для одних маємо бути свідками Бога.

Кожен з нас час від часу переживає трудні хвилі, але одні одних маємо підтримувати і маємо вказувати шлях до Вічності. Наше покликання свідчити про Бога, про Воскреслого Христа для кожної людини, яку Бог посилає в життя кожного з нас.

+Венедикт