Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 4-го тижня

Йо. 7,14–30: «Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає».

Зазвичай ми приймаємо ті чи інші рішення в нашому житті в результаті свого людського досвіду, людського розуміння. Кожен живе так, а не інакше, залежно від того, які мав чи має пережиття, вишкіл, розуміння ситуації. Саме тому між нами багато конфліктів, непорозумінь, бо кожен бачить ті чи інші життєві ситуації по-своєму.

Що ближче ми будемо наближатися до Бога, то легше між нами будуть зникати непорозуміння, то об’єктивніше будемо підходити до тих чи інших ситуацій і швидше приймати адекватні рішення. Бо лише у Господі ми пізнаємо все в повноті.

У світлі Божої правди ми пізнаємо, як ми маємо ставитись до інших. І з цього випливає дуже важлива річ. Духовне життя не є щось таке, що ми ведемо собі приватно, духовне життя – це фундамент для всього іншого. Як каже св. Августин: «Коли Бог є на першому місці, то все на відповідних місцях». Коли я з Господом полагодив стосунки, то все інше в моїх стосунках з ближніми, в моїй праці, в моєму бізнесі все зумію полагодити. Будьмо свідомі, що час, відведений на Бога, молитва, сповідь чи Святе Причастя принесуть сторицею плоди в усіх аспектах нашого людського життя.

Ді. 10, 34–43

«Господь не дивиться на особу»

Господь не дивиться на нас через призму наших гріхів, чи через призму наших здобутків. Це ми одних людей любимо, бо вони нам приносять якусь користь чи взаємну любов, інших не любимо, бо вони нам роблять кривду. Бога ми не можемо детермінувати, поставити в рамки і примусити за свої чесноти любити, а за гріхи не любити. Для Бога ми завжди цінні.

Немає різниці, якими ми були чи якими ми будемо завтра. Бог віддав за нас життя, каже Святе Писання, коли ми були ще грішними. Тому Бог дивиться на кожну людину через призму її цінності в Його очах. Відтак кожного Він створив і кожен з нас є важливий, цінний і потрібний для Господа, люблений, і про це ніколи не маємо забувати.

+Венедикт