Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятдесятниця. Зіслання Святого Духа

Ів.7, 37–52; 8, 12: «Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!»

Наша віра дає нам злучність з Богом. І все те, що має, що посідає Господь починаємо мати і посідати ми, як діти свого Батька. Незважаючи на те, що кожен з нас в певних обставинах життя стикається з своєю обмеженістю і слабістю, може навіть впадати у відчай чи сумніви, Бог лишається незмінним і завжди ангажується в наші проблеми.

Коли наближаємось до Господа, то багато неможливих до здійснення речей стають можливі. І тоді відчуваємо на собі знамениті слова апостола Павла: «Все можу в тому, хто укріплює мене». Головне не переставати уповати на Нього, мати за свою кріпость і опору тільки Його.

Сьогодні святкуємо Зіслання Святого Духа, коли апостоли діяли не своєю силою, а Божою, оскільки Дух Святий сповнив їх. Діяти в Божій силі може кожен, хто отримав Таїнства Хрещення і Миропомазання, через які ми, смертні люди, стаємо спосібними до великих речей. Сьогоднішнє свято нам пригадує і наголошує два моменти: людина здатна до великих речей, коли дає Господові, Святому Духові діяти в собі. Це свято торжества, перемоги великої сили Божої, яка може виявитися лише тоді, коли ми цього забажаємо, коли ми цього спраглі; і Дух Святий, як зійшов тоді на апостолів, сходить і скріплює життя кожного з нас у кожній миті нашого життя.

Ді. 2, 1–11

«Зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожен чув, що вони говорили його мовою»

Через сходження Святого Духа апостоли стали здатні промовляти людям, кожному народові, і кожній конкретній людині так, щоб вона почула. Апостоли стають здатні нести Євангеліє до кожної особи, яку їм Господь посилає. І це важливий приклад для нас, християн, які через Хрещення сталися спорідненими з Христом, через Миропомазання сталися сповненими Дарами Святого Духа, щоб ми могли зрозуміти, що коли Бог ставить нас в ситуацію з якоюсь людиною, то робить нас спроможними цій людині допомогти і промовити.

Важливо завжди мати переконаність і віру, що Бог нас не залишить без Своєї підтримки. Так, може, ми не завжди готові почути голос Божий, може, ми не завжди готові промовити кожній людині, але ми цю здатність завжди у собі посідаємо. Її треба більше в собі розвивати через молитву, через наше вслухання в Господа, бо дари Святого Духа ми отримали в Тайні Миропомазання, але маємо ці дари в собі розвивати і ними жити.

+Венедикт