Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок третього тижня після П’ятидесятниці

Мт. 9, 36–10, 8 «Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте».

Коли читаємо Діяння апостолів, історію первісної Церкви, можемо побачити, наскільки апостоли, Христові учні, через свій досвід пізнання Бога і через віру в Бога були спроможні творити величезні речі. Але не тому, що вони здобули якийсь спеціальний вишкіл чи стали особливо одухотворені, а через їхню віру або, як казав апостол Павло: «Вже не я живу, а живе Христос у мені». Саме тому Христос міг легко і свобідно діяти через своїх учнів.

Як Господь воскрешав колись, так і надалі може воскрешати через своїх учнів, як Він виганяв злих духів, так і тепер може це ж саме робити через людей, котрі довіряють і вірять в Нього.

Чим ми, сучасники, відрізняємось від апостолів? Тільки тим, що ми не маємо цієї довіри, уповання на Господа, яку мали його апостоли. Ті слова, які Христос колись сказав до своїх учнів, звучать сьогодні до нас: «По вірі вашій дасться вам». Чому ми не творимо тих знаків, які заповів Господь? Бо не маємо довіри, уповання на Господа. Тож вірмо і по нашій вірі Господь буде творити великі знаки!

Рим. 7, 1–13 «Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові»

У нашому житті ми ухвалюємо рішення, постанови, правила і закони. І це є важливо, бо вони допомагають нам впорядковувати наше життя. Але поруч з цим є ще важливіша річ – закон є загальний, а кожна життєва ситуація є інакшою. І Господь очікує, щоб ми саме в цій конкретній ситуації, в якій ми є, приносили плід.
Тож стараймося менше нарікати, менше бути невдоволеними, а розуміти, що Бог хоче, щоб я в цьому місці, де Він послав мене, плодоносив. І якщо Він цю ситуацію допускає, то знає, що я це зможу! І сам Бог зробить все, щоб ми нам допомогти, але мусимо самі цього хотіти!

+Венедикт