Біженці нашого часу

«Між подорожами для задоволення і вимушеними подорожами, де люди змушені їздити у пошуках краю, в якому вони змогли б прогодувати себе та свої сім’ї є велика різниця».

Так писав Зигмунт Бауман у своїй книзі під красномовною назвою «Суспільство в облозі».

Гірка правда відображується в численних заходах щодо Всесвітнього дня біженців, які організовуються Організацією Об’єднаних Націй 20 червня кожного року з метою пригадування Конвенції (від 1951 року), в якій містяться основні принципи щодо захисту біженців та прав людей, вимушених перебувати у постійній небезпеці, шукаючи собі кращого пристановища та часто рятуючись від військових дій у своїй країні.

Правила ці мають безперечно важливе значення і високий ідеал, та на жаль у значній мірі є обмеженими для великих мас переселенців.

Біженці – це є борці за життя у наш час. Народи, які колись відкривали свої двері для інших, в даний час їх закривають. І це явище здається не можливо зупинити. Для прикладу: в Італії, тільки за перші три місяці 2014 року, було зареєстровано 10 тисяч прибулих людей, у 2013 році така чисельність складала лише дев’ятсот осіб. Враховуючи таку проблему, як з економічної точки зору, так і культурної, можемо сказати, що набуті багатства у сучасному світі не є правомірно розподілені.

Адже, є маси людей, котрі не мають доступу до користування цими багатствами, перебувають за межею бідності, а також обмежені у споживанні матеріальних благ в силу обставини постійної еміграції. Проте, існує також і багато людей, котрі займають важливе місце у суспільстві завдяки своїм творчим здібностям. Вони користуються відмінною репутацією і обіймають високі посади, інколи такі, що цілком можуть мати вплив на політику не лише певного регіону, але і низки країн. Вони є членами суспільства, а отже, перебувають у різноманітних суспільних відносинах. Завдяки своїй пристойній роботі, вони можуть цілком сміло стверджувати, що вони та їхні сім’ї є цілковито забезпеченими. Але чомусь дуже часто для них відношення до мігрантів обмежене лише певними реформами чи законами, а не втілюються практичними кроками милосердя. Їхня діяльність щодо цієї категорії людей обмежується лише політикою, яка не завжди реалізується успішно, а здебільшого звернена до промовистих обіцянок. Така ситуація лише нагнітає певну недовіру, а навіть і ворожість.

Якщо немає ніяких сумнівів, що питання про прийняття біженців мають бути вирішені в повній гармонії між усіма країнами, які становлять об’єднану сім’ю, то цілком неприйнятним є те, що ми кожного року повертаємося до цього питання, зокрема у Європі. Виходить, що проблема існує і не вирішується, навіть більше того, ми чуємо, як з року в рік частішають випадки торгівлі людьми. Таким чином закони, що ухвалюють для захисту біженців, лише сприяють роботі торговців людьми; таку ситуацію потрібно розглядати як надзвичайний стан. Загострення проблеми, її постійна актуальність, також демонструє певну нездатність у структуруванні надійної системи опіки та захисту емігрантів. Можливо, що настав саме час для серйозних змін у цій площині.

Папа Римський Франциск кілька днів тому закликав людей йти цим шляхом: «Мільйони сімей біженців з багатьох країн і різних віросповідань – підкреслив Понтифік – живуть у своїх життєвих історіях, переповнені драмами і глибокими ранами, які навряд чи можуть бути легко вилікувані. Тож будьмо їхніми ближніми, розділяймо їхні страхи і проблеми, долаймо разом із ними їхню невпевненість у майбутньому і тим самим ми полегшимо їхні страждання, «знаючи», що Ісус також був біженцем і був змушений тікати в Єгипет, щоб врятувати своє життя зі святим Йосифом і Дівою Марією».

Як і дві тисячі років тому, так і тепер продовжують існувати біженці, чисельність яких все більшає і більшає. Тож можемо зізнатись щиро, що щось йде не так у цьому світі, потрібно як найшвидше реагувати на цю проблему, шукати ефективні вирішення цієї трагедії, яка заторкує тисячі людей кожного дня. Ситуація в Україні є наглядним прикладом, коли наслідком збройних протистоянь, наслідком гріха зростає кількість тих, які у боротьбі за життя долають кілометри, залишають свої домівки. Наражаються на небезпеку посягання на гідність людської особи, на права і свободи громадян. Важливо не забувати про те, що саме ці біженці розділюють участь Ісуса Христа, змушеного тікати у Єгипет.