Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 8 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 16, 20–24: «Геть, сатано від мене!»

Ми дуже рідко побачимо в Євангелії слова категоричні, різкі, ствердні, які лунають з уст Ісуса Христа. Сьогодні саме той випадок, коли Ісус дуже категоричний, що більше, хвилю перед тим, Христос вказує на Петра, що той буде тією скелею, на якій Він збудує свою Церкву. Однак вже через кілька рядків Він має іншу поставу до Петра, який приходить здавалося б з доброю з людського погляду пропозицією, і називає його сатаною.

Бачимо, що Петро відвертав Ісуса Христа від того, щоб чинити волю Отця. Тому Христос не боявся назвати його сатаною, бо знав, що в цю хвилину сатана промовляє через нього. Так і ми з такою ж категоричністю завжди стараймося чинити Божу волю і відкидати все, що нас від цього відводить.

Початок і кінець в нашому житті – шукати і чинити Божу волю. Вона буває інколи приємна для нас, а в інший ситуації – трудна. Але наше завдання не боятися, завжди слідувати за Богом і чинити Його волю!

1 Кр. 10, 12–22 «Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської»

У Євангелії ми часто бачимо радикалізм Ісуса Христа, коли Він вказує, що ми не можемо служити двом панам, бути трошки святим, а трошки грішним. Подібно і в цьому випадку. Господь вказує, що не можемо служити Богові і комусь чи чомусь іншому. А в нашому житті це якраз дуже часто присутнє. З одного боку, ми називаємо себе віруючими людьми, але поруч з тим допускаємо багато нечесності, того, що не узгоджується з заповідями Господніми і з Євангелієм.

Жити Євангелієм непросто. Але цього треба бажати і крок за кроком перемінюватись в цьому напрямі. І коли ми будемо прагнути життя в святості, відкидаючи все, що нас від нього віддаляє, як нам пропонує наш Господь, то рано чи пізно воно стане реальністю для нас!

+Венедикт