Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер чотирнадцятого тижня

Мр. 5.1–20: «Побачивши здалеку Ісуса, він прибіг, уклонився Йому»

У сьогоднішньому Євангелії спостерігаємо дуже дивну подію: один чоловік має нечистого духа, який нелюдською силою все трощить і якого ніхто не може вгамувати, однак коли поруч проходить Христос, то він сам, як каже Євангеліє, біжить до Нього. Христос не зачіпає першим цього чоловіка, але той біснуватий сам дає про себе знати, бо злий дух, що є в ньому, себе об’являє словами: «Не муч мене».

Сьогоднішнє Євангеліє добре ілюструє ситуацію, яку маємо у сучасному світі, який через свою неморальність хоче всі християнські цінності, заповіді, Євангеліє викреслити з свого життя. Чому? Тому що все це самим своїм існуванням докоряє, мучить його.

Бачимо, що Церква часто навіть не мусить втручатися у суспільні події, які є безбожними, неморальними, або зачіпати тих осіб, які живуть грішним життям, бо ж вони першими дають про себе знати. Тому наше покликання – жити християнським життям. І таке життя буде найкращою нашою місією, воно буде, образно кажучи, «виганянням злих духів», «екзорцизмом» для цілого світу. З життя екзорцистів відомо, що не тільки їхні тіла преображувалися, а й місця, де вони жили, освячувалися.

Тому наше покликання – найперше шукати Бога, бути з Ним, тоді саме наше життя буде вказувати іншим на те, що їм потрібно змінити у власному житті.

Гл. 1, 1–10, 20–25 «Павло, апостол – не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця»

Коли ми вчитаємось в ці слова, бачимо, як відважно апостол Павло говорить, що він покликаний Господом на служіння, і це – правда. Знаємо, що Господь дорогою до Дамаску його зупинив, і Павло теж був свідомий цього покликання, яке отримав від Господа.

У житті кожного з нас на щодень не стаються такі незвичайні речі. Але в однаковій мірі маємо розуміти, що наша зустріч відбулася з Господом через наше хрещення і миропомазання. Ми стали покликані Господом до цього життя, до свідчення про Бога тут на землі. І це маємо повсякчас пам’ятати. Бог нас покликав до буття, щоб ми несли цю Добру новину всім людям. Господь надіється на кожного з нас, щоб ми людям принесли цю добру новину про нашого Спасителя.

+Венедикт