Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота п’ятнадцятого тижня

Мт. 24,1–13 «Хто витримає до останку, той спасеться»

Сьогоднішнє Євангеліє говорить нам про останні часи, коли народ повстане на народ, будуть землетруси, різні страхіття… Кожен з нас мав би пам’ятати, що ці часи точно настануть, бо ж так промовив Господь. Але водночас бути свідомим того, що вже й тепер кожна хвилина нашого життя, яка минає, є остатньою і вже не повториться в майбутньому.

Важливо усе наше життя сприймати в такому вимірі – що це є хвиля, дарована нам Богом. І чи ситуація нам приємна, чи ні – приймати її, як ту, що є від Бога. Хоч як бачимо з свого життєвого досвіду, що радісні хвилини ми хочемо затримати, то сумні – швидше перейти і забути про них.

Але ж коли хворий йде до лікаря, то не питає, чи ліки, які той призначив, гіркі чи солодкі, а якнайшвидше купує їх в аптеці та приймає, щоб бути здоровим.

Так само і Бог: посилає в цьому житті усе, щоб нас вилікувати, зцілити, перемінити, освятити і наблизити до Царства Небесного. Інколи, як і у затяжній хворобі, потрібен час, щоб остаточно видужати або, мовою сьогоднішнього Євангелія, перетерпіти.

Господь не каже: «Коли хто буде молитись, постити, робити добрі діла, то спасеться». Це все є потрібно і важливо, тільки каже нам: «Хто перетерпить». Значить, треба терпеливо молитись, терпеливо постити, терпеливо робити добрі діла. Бо можна це успішно робити, але якогось часу зупинитись. Будьмо витривалі в своєму подвизі, і так ми спасемося!

1 Кор. 4, 17–5, 5 «Бо Царство Боже не у слові, а в силі»

Сучасний світ перевантажений інформацією. Ми постійно чуємо ті чи інші слова з телебачення, читаємо слова в газетах, Інтернеті, чуємо їх від інших людей. Напевно, ще ніколи в історії пересічна людина стільки інформації не могла отримати без зусиль, як це можемо ми сьогодні. Але бачимо, що часто ці слова нас не зачіпають, навіть коли повторюються багато разів. Той надмір інформації частіше робить нас байдужими, аніж уважними.

Тому апостол каже що не слова важливі, але вчинки. Кажучи про сьогодення, можемо сказати, що не важливо про що говорять політики, але як вони чинять. Не важливо, що говорить президент, але як він живе. Тому ідентично є і для нашого християнського життя. Не є питання в тому, про що ми говоримо. Хтось може красномовно говорити, але найбільш промовистим все одно буде його життя і вчинки. Пильнуймо, щоб наші слова і вчинки не розходились!

+Венедикт