Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа шістнадцятого тижня

Мр. 7,14-24 «Хто має вуха слухати, хай слухає!»

Упродовж земного життя Ісуса Христа за Ним ходили натовпи людей, проте не багато зцілювалися. Лише ті хто приймали Його з вірою і лише одиниці ставали Його учнями. Схожою є ситуація й сьогодні.

Багато людей, здавалося б, знають про Бога, але дуже мало з них живуть вірою. Бо не можуть вслухатися, щоб почути і побачити як Він діє в житті. Тому маємо дуже важливе завдання – розвивати в собі це розпізнавання Бога й того, що Він хоче сказати нам через через ті чи інші обставини, через ті чи інші події в нашому житті. Бо ж Господь каже: «Хто має вуха слухати, хай слухає!»

Гал. 6, 2–10 «Носіть тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа.»

Що довше ми живемо, то більше знаємо свої вади, свої немочі та слабості. Те саме стосується і хиб наших ближніх. І так, як маємо вчитися приймати свої обмеженості, себе такими, якими ми є, так само мусимо вчитися приймати інших людей з їхніми огріхами. І тоді інші будуть приймати нас з нашими немочами.

Ми часто очікуємо, щоб інші нас прощали, входили в нашу ситуацію, але найперше маємо пам’ятати, щоб нести слабості та недоліки інших людей. Часто достатньо прийняти людину такою, якою вона є, щоб полюбити її. Коли робимо крок назустріч, вподібнюємось до Бога, який завжди йде нам на зустріч, знаючи наші вади ще більше, аніж ми.

+Венедикт