«З кожною людиною поступаймо так, якби з нею поступив Христос», – c. Наталя Мельник
«Діяльна любов і служіння ближньому є вкорінена у природу християнина», – говорить с. Наталя Мельник у доповіді з другого блоку листа Блаженнішого Святослава про «Живу парафію»: Служіння ближньому – управління дарами. «Кожен християнин має мати поставу слухати Христа і бачити потреби інших», – відзначає с. Наталя і акцентує на двох різних способах життя: один для того, щоб час від часу задобрити Бога, а інший – коли у центрі є Бог.
Насправді Церква на сьогодні представляє не єдність, «а приватне підприємство для надання ритуальних послуг» (пор. с. Наталі). «Є багато людей, котрі приходять до церкви щось відбути і щось від Бога отримати. Їх не цікавить Церква як єдність», – говорить доповідач.
З вищенаведеного виникає запитання: «А для чого все це існує?». «Блаженніший говорить, що Церква – це спільнота спільнот. Насправді є певна протиставлюваність», – зауважує сестра і закликає переосмислити питання самої Церкви.
Першим кроком, на думку с. Наталі, є переосмислення ролі мирян у Церкві. «Миряни мають мати свідомість, що вони є Церквою. Миряни несуть таку ж відповідальність за Церкву, як і духовенство», – говорить доповідач і зауважує, що Церква не є ані «прихід», ані «відхід». «Служіння в Церкві має випливати із єдності з Богом та натхнення Святого Духа. Якщо відкриваєшся на волю Божу – Бог дає ресурс», – говорить с. Наталя і закликає прийти до розуміння того, що Бог хоче від нас.
«Коли ми всі дари використовуватимемо всеціло, тоді вповні будемо Церквою», – наголошує с. Наталя і зауважує, що завдання Церкви не привласнити дари і не зробити рабами власних дарів. Завдання Церкви, щоб ми послужили.
«Якщо ми хочемо виховання мирян, то не робімо це так, бо я хочу, щоб вони були такими, чи такими, а вчімось разом пізнавати», – говорить с. Наталя і додає, що спотворена духовність – це коли хтось шукає когось (священика), хто розмовляє з Богом, і слухає та радиться в нього.
Рівно ж закликає до спільної молитви у певній справі, а тоді пізнання того, чим можемо послужити одне одному в любові. «З кожною людиною поступаймо так, якби з нею поступив Христос», – наголошує с. Наталя і зосереджує увагу на завданні проводу Церкви – бачити ці дари у Христі, бо «поки ми не побачимо, то не зрушимося», – підсумовує с. Наталя.
About The Author
