Церква – наречена, яка очікує свого Жениха. На загальній аудієнції з Папою Франциском 15 жовтня 2014

«Протягом певного періоду ми говорили про Церкву, про нашу ієрархічну Матір Церкву, про Божий люд, який прямує вперед. Сьогодні запитаємо себе: що буде з Божим людом наприкінці? Що буде з кожним з нас?» – цими словами Папа Франциск розпочав своє повчання, виголошене під час традиційної зустрічі з вірними, які зібралися на площі Святого Петра у Ватикані 15 жовтня 2014 року.

«І так будемо з Господом завжди!», – відповів святий Павло солунянам, які запитували апостола про те саме. «Це прості, але переповнені надією слова», – підкреслив Святіший Отець, запропонувавши присутнім замислитися над тим, чи вони дійсно у це вірять. Натомість, у Книзі Одкровення святий Іван пише: «І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого». «Ось ким є Церква, – зазначив Наступник святого Петра, – вона є Божим людом, який іде за Ісусом та день за днем готується до зустрічі з Ним, як наречена чекає свого жениха».

За словами Папи, Христос, ставши людиною та зібравши нас воєдино з Собою, через Свої смерть і воскресіння вчинив нас, зібраних у Церкві, Своєю нареченою. Святий Іван говорить також про «новий Єрусалим». «Це означає, що Церква, окрім нареченої, покликана стати містом, найдосконалішим символом людського співжиття і взаємин», – вів далі Святіший Отець, пригадуючи, як апостол описує, що в цьому місті зберуться всі народи і племена, і будуть усунені будь-які поділи суспільного, етнічного чи релігійного характеру, але «всі будемо одністю в Христі».

Як зауважив Наступник святого Петра, перед обличчям такої чудесної перспективи наше серце «не може не почуватися сильно утвердженим в надії». Адже християнська надія не є прагненням, побажанням чи оптимізмом, але «гарячим і палким очікуванням кінцевого й остаточного сповнення таємниці Божої любові, в якій ми відроджені та вже живемо». Це також «очікування когось, хто надходить: Христа Господа, Який завжди близько біля нас, день за днем, врешті, провадячи нас до повноти Свого сопричастя і миру». А тому перед Церквою стоїть завдання «підтримувати запаленим і добре видимим світич надії, щоб вона не переставала сяяти, як надійний знак спасіння».

«Дорогі брати й сестри, – підсумував Папа, – ось чого ми очікуємо: що Ісус повернеться. Церква-наречена чекає на свого Нареченого! Але ми повинні дуже щиро запитати себе: чи ми насправді є світлими і вірогідними свідками цього очікування, цієї надії? Чи наші громади ще живуть під знаком присутності Господа Ісуса та в палкому очікування Його приходу, чи виглядають втомленими, заціпенілими під тягарем труднощів та знеохочення. Чи не загрожує нам небезпека, що в нас скінчиться олива віри та радості?».

Тому Святіший Отець закликав слухачів «просити у Пречистої Діви Марії, Матері надії», щоб Вона зберігала нас у наставленні слухання та очікування, щоб «вже тепер наповнитися Христовою любов’ю, а одного дня – мати частку в безконечній радості у повному сопричасті з Богом».