18 жовтня завершився собор Луцького екзархату

Тематикою, яка увінчала цьогорічний собор Української Греко-Католицької Церкви Луцького екзархату була дияконія, або соціальне служіння Церкви. Висвітлення цього не менш покликання Церкви в історії, а особливо у сьогоденні, взяв на себе отець Володимир Кметь, який властиво вже протягом тривалого часу втілює церковну дияконію через благодійний фонд “Карітас”. У представленні учасникам теми дияконіяї, тобто соціального служіння , доповідач неодноразово сягав до прикладів із Святого Письма та житія святих, які унаочнювали заторкнуту проблематику. Отець підкреслив, що служіння для ближнього настільки колоритне та багатогранне, що знаходить своє вираження і у звичних повсякденних речах. Осмислюючи глибинне наповнення християнської дияконії, доповідач наголосив, що тільки безкорислива любов, яку бачимо у поступку доброго самарянина, здатна забезпечити плідне і конструктивне служіння.
“Змістом цієї притчі Господь пояснює: діла любові на знають будь-яких відмовок, для них немає ніяких ані національних, ні релігійних перешкод. Однак варто памятати і те, що милосердя не приносить матеріального достатку і вигод” – зазначив отець Володимир.

Продовжуючи розкриття теми, доповідач закцентував, що неварто сприймати служіння. як виключне завдання когось посвяченого, але “служіння ближньому кожен християнин можездійснювати там, де працює, де здобуває собі засоби для існування”. Визначаючи принципи дияконії отець окреслив їх у наступний заклик: “Нехай страждання ближнього стане нашим стражданням і радість наша – радістю спільноти!”. Вподальшому доповідач акомулював свою увагу, щоб розкрити для слухачів істинну, що саме дияконія ближньому є шляхом особи до Господа. Відповідаючи на потреби сучасного українського побуту отець зазначив, що християнин покликаний себе реалізовувати у волонтерських рухах. Оскільки на думку священнослужителя, саме у цій царині сьогодні ми здатні виразити жертовність, яка потрібна для національних інтересів.

Опісля на підсумковому пленарному засіданні , кожна із груп репрезентувала власні ідеї, для аплікування дияконії у побут парохій УГКЦ. Учасники пропонували обєднати своє волонтерське служіння, наскільки це можливо, із державними соціальними службами. Варто зазначити, що у звітах трьох груп були присутні пропозиції про організацію централізованого благодійного фонду “Карітас” з сіткою філій,, що уможливить маштабність та мобільність допомоги потребуючим.

“Ми маємо завдання плекати серед наших вірних, а особливо молоді, відповідальність до життєвого вибору та обовязкового його виконання” – саме таке завдання на думку другої групи, у втіленні дияконії повинна ставити християнська громада пріорітетним завданням.

Закінчився виступ словом о. Романа Бобесюка в якому він на прохання учасників, поділився прикладом власного соціального служіння, яке він здійснює у м. Дубно. Засобом, який допомагає втілити та актуалізувати волонтерський рух, для отця послужили соціальні інтернет мережі “Вконтакті” та “Фейсбук”. Саме завдяки такому способупраці, вже протягом довгогго часу, парох м. Дубно допомагає численним сиротам довколишнього краю.

Вподальшому відбулося власне закриття собору, в часі якого канслер Луцького екзархату о. Роман Бобесюк зачитав резолюцію спільних напрацювань. Опісля місцевий Архиєрей Кир Йосафат подякував усім організаторам та учасникам, які відкликнулися та прибули на собор “Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом!”. Аналізуючи соборові обговорення Святитель зазначив: “Думка усіх вас, як душпастирів, так і мирян є цінним для нас надбанням. Оскільки як перші, так і останні бачать парафіяльну дійсність крізь власну парадигму, тому так важливо було її зіставити”.

На завершення Преосвященніший Архипастир благословив присутніх та доручив їм популяризувати та втілювати ідеї собору у власному та парафіяльному життя.