Владика Венедикт відвідав Центр Опіки Сиріт

Вчора, у понеділок 3 листопада, владика Венедикт завітав на зустріч волонтерів Центру Опіки Сиріт.

Волонтери з нетерпінням очікували цієї зустрічі, адже мали нагоду поговорити віч-на-віч з владикою та запитати про те, що турбує.

Ось враження від зустрічі волонтерки Наталі –

“Своє слово владика розпочав, підкресливши значення зустрічі. Адже яка мить є значуща? – та, що зараз. Який час є важливий? – теперішній. Ми часто не цінуємо те, що відбувається з нами саме в даний момент – десь літаємо уявою в майбутньому чи в минулому. Владка Венедикт змалював перед нашим взором дві біблійні постаті: Марту і Марію. Перша, можливо, мала гарне пояснення свого служіння на кухні, бажала вчинити добре. Але Ісус каже, що Марія, яка, здавалося б, не робила нічого, вибрала кращу частку. Ось так часто нам щось видається добрим, але насправді ми не знаємо, до чого воно нас приведе. Але будучи з Богом ми не можемо заблукати, слухаючи Його голос ми завжди будемо на правильній дорозі. І Марія вибрала слухати Господа – а як Він скаже, який шлях відкриє? Владика невпинно наголошував як важливо вслухатись саме в Божий голос, постійно перебувати з Богом, спілкуватись з Ним у молитві. Тільки з Богом ми можемо пізнати, який вибір зробити, яким шляхом піти.

Владика Венедикт зробив акцент на тому, як важливо жити в реальності, будувати стосунки в реальності, цінувати її. Чому так часто люди скаржаться на розсіяність? Насправді, це не розсіяність, людина завжди на чомусь зосереджена, тільки на чому? Ми часто не вміємо дорожити тим, що нам дано в цей момент, в цю хвилину, тому й не вміємо жити тут і тепер. Якщо б ми зрозуміли неповторність кожної миті нашого життя, яка ніколи не повернеться, то б бачили в кожному особливість та красу, дружбу та неповторність. Так і тільки так можна повноцінно відкрити своє серце для Бога, для ближнього, а в кінці пізнати самого себе! У кожній життєвій ситуації можна побачити, якщо бути уважним і вслухатись, що саме цим мені Бог промовляє? Потрібно бути волонтером не тільки в ЦОСі, служити людям, потрібно також і в Бога бути волонтером. Адже живі, справжні стосунки – вони такі, ніколи не знаєш, що від них очікувати, це пригода, невідомість. Іноді щось незнайоме лякає, але тому треба мати тверду віру та надію на Бога – з Ним не може бути страшно.
Я часто думаю про феномен владики Венедикта – чому його слова доходять завжди до серця? – чому його постать викликає таке захоплення? І на мою думку відповідь на це питання – він сам втілює те, про що говорить. Він ділиться глибоким досвідом віри, своїми власними переживаннями. І що саме Бог зараз промовляє через нього до тебе.”

Неочікуваним сюрпризом стала ця зустріч і для волонтерки Христини, яка вже більше року є невтомним “генератором ідей” соціального відділу ЦОСу. Як винагороду за це – вона отримала футболку волонтера. Також символічний подарунок на згадку про цю зустріч (який ви можете побачити на фото) отримав сам владика. На закінчення – “слово надобраніч з іскрою любові”, де ми почули актуальні для нас слова, зокрема, про покликання бути волонтером та особисту роль у цій спільноті.